“Блакитні зони”: секрет довголіття чи статистична помилка?

Про «блакитні зони» пишуться книжки, створюються школи для вивчення цього явища, витрачаються шалені кошти на дослідження, а продавці трав’яних чаїв згадують їх на пачках. 

У вересні цього року світ побачив мінісеріал від NETFLIX під назвою «Життя до 100 років: Таємниці блакитних зон». На сайті зазначають: «Вирушайте в навколосвітню подорож із Деном Бюттнером і дізнайтеся про п’ять унікальних громад, мешканці яких дивують своїм довголіттям і насиченим життям». 

Зазвичай «блакитними зонами» називають п’ять регіонів світу: префектура Окінава, Японія; провінція Ольястра, Сардинія, Італія; півострів Нікоя, Коста-Ріка; острів Ікарія, Греція; і місто Лома-Лінда, Каліфорнія. 

Стверджується, що ці зони мають декілька спільних рис, зокрема, значна частка жителів є довгожителями (>100 років), вони притримуються здорового харчування (середземноморська дієта), не стресують, займаються різними духовними практиками, домашнім господарством і мають міцні соціальні зв’язки. 

Досить часто наголошується, що саме дієта та харчові звички сприяють довголіттю жителів «блакитних зон». Але чи дійсно довгожителі цих регіонів є справжнім явищем, а не статистичними помилками? 

Про «блакитні зони» почали говорити на лише початку ХХІ століття, а отже люди віком >100 років мали народитися на початку ХХ століття. У дослідженні [1] 2020 року аналітик даних Сол Ньюман [2] ставить під сумнів реальність «блакитних зон». На прикладі США вчений демонструє, що після введення в ХІХ столітті державної системи реєстрації народжень, кількість супердовгожителів (>110 років) зменшується на 80%. 

З даних геронтологічних досліджень (GRG) випливає, що шанс народитися супердовгожителю США у перше число місяця зростає на 142%. Також вони чомусь люблять народжуватися в числа, які кратні п’яти. Все це не відповідає випадковості – люди просто самостійно обирали невипадкову дату народження. 

Автор зазначає, що в більшості місць проживання довгожителів, надійні записи про народження були відсутні взагалі, а в деяких регіонах практикувалося записування дати родичами від руки. 

На Окінаві під час Другої світової війни, записи про народження були знищені й дати доводилося відновлювати по пам'яті. Враховуючи, що острів був бідний і зруйнований, можна здогадатися, чому деякі місцеві мешканці приписували собі додаткові роки – це дозволяло отримати право на пенсію раніше. 

У 2010 році уряд Японії виявив, що не може знайти понад 230 тисяч людей, вік яких перевищує 100 років [3]. Труп Согена Като, який вважався найстарішою людиною Токіо у віці 111 років, був знайдений у його квартирі 2010 року. Чоловік був мертвий вже 32 роки. Його рідних заарештували за підозрою в тому, що вони продовжували отримувати пенсію «довгожителя» [4]. 

У 1997 році в Італії виявили, що 30 тисяч пенсій платилися померлим людям. А у 2012 році в Греції заявили про 72% столітніх людей, які десь «загубилися». Вони були мертві і водночас отримували пенсії. Як бачимо, помилки та шахрайство відіграють не останню роль у історіях про довгожителів. 

Ньюман пише, що бідність, низькі доходи, неграмотність, злочинність та високий рівень паління притаманні деяким «блакитним зонам» (Сардинія, Окінава, Ікарія). Може здатися дивним поєднання переліченого з заявками про високу тривалість життя, але науковець припускає, що саме низький рівень життя сприяє збільшенню махінацій з датами – ті ж пенсійні виплати, уникнення військової служби чи бажання видавати себе за старшого брата або сестру. 

Навіть якщо припустити існування великої кількости довгожителів в певних районах світу, ми не можемо бути впевнені, що це заслуга саме дієти. У 2021 році Гаррієт Голл писала [5] про можливе існування багатьох факторів, які впливають на довголіття. Певну роль можуть відігравати й генетика, і спосіб життя, і рівень медицини. 

Вкрай важко провести надійні дослідження для виявлення значущих факторів. Також дієти різних «блакитних зон» відрізняються. Наприклад, жителі острова Ікарі харчуються не так як адвентисти сьомого дня в місті Лома-Лінда штату Каліфорнія. Окінава, скажімо, має найнижчий рівень споживання на душу населення фруктів, овочів і морепродуктів серед 47 префектур Японії. На «блакитній зоні» острові Ікарія рівень паління найстаріших чоловіків досягає позначки 99%. 

Які б секрети довголіття нам не розповідали в книжках і фільмах – до них завжди варто ставитися скептично. Ми напевно не знаємо як щодо збалансованого харчування, відсутности стресу, медитацій і спорту (може це все і сприяє довголіттю), а от відсутність надійної системи по видачі свідоцтв про народження дійсно може допомогти людині стати «довгожителем» і виглядати молодше своїх літ  

Підготував Дмитро Філіпчук.

Використані Джерела: 

1. https://www.biorxiv.org/content/10.1101/704080v2.full.pdf
2. https://www.demography.ox.ac.uk/people/saul-newman 

https://www.bbc.com/news/world-asia-pacific-11258071 

https://www.bbc.com/news/world-asia-pacific-10809128 

1. https://sciencebasedmedicine.org/blue-zones-diet-speculation-based-on-misinformation/