Чому планети: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн названі саме так, як вони названі?

Вікіпедія та різні астрономічні сайти всього світу дають приблизно такі пояснення:

Меркурій: «планета найшвидше рухається навколо Сонця, тому римляни назвали її на честь найшвидшого бога Меркурія»;

Венера: «планета вважалася найяскравішою і найкрасивішою зіркою на небі, тому названа на честь богині кохання;

Марс: «римляни назвали планету на честь бога війни через її криваво-червоний колір»;

Юпітер: «найбільшу з планет римляни назвали на честь бога Юпітера, бо він був найголовнішим серед богів»;

Сатурн: причини не завжди пояснюються. Сатурн – це римське ім’я грецького Кроноса, батька Зевса (Юпітера). Інколи можна зустріти твердження, що Сатурн був богом часу, а ця планета рухається дуже повільно.

Не дивно, що такі пояснення є дуже поширеними, адже ще в 2021 вони вказувалися навіть на сайті планетарної номенклатури, який розроблявся спільно з Міжнародним астрономічним союзом [1]. Але, як зазначає авторитетний дослідник грецької античности Peter Gainsford, ці пояснення є фальшивими і взятими зі стелі [2].

1. Меркурій. Пояснення є неправильним в силу того, що люди античної епохи не могли дізнатися справжню орбітальну швидкість планети. Вони могли спостерігати лише видиму її швидкість, яка не сильно відрізняється від швидкости Венери. Цікаво, що аккадська назва Меркурія, «Šihṭu» (стрибок), відповідає його руху навколо Сонця. Але у нас відсутні хоча б якісь вказівки на щось подібне у зв’язку з богом Меркурієм.

2. Венера. Найяскравіша планета (не рахуючи Сонця і Місяця, які стародавні астрономи вважали планетами). Але хто сказав, що яскравість – це «краса»? Античні астрономи такого не говорили. До того ж Венера/Афродіта не стільки цікавились красою, як хтивістю та сексуальними бажаннями. Пояснення «яскравість = краса» є хибним.

3. Марс. Деякі назви планети, ймовірно, пов’язані з її кольором. Наприклад, китайська назва Huǒxīng «вогняна зірка» або пізньоєгипетська «Гор червоний». Але римляни не зобов’язані були робити те ж саме, і в будь-якому разі ці назви означають «червоний», а не «кривавий». Скоріш за все, не існує жодного греко-римського джерела, яке б пов'язувало колір Марса з кров'ю.

4. Юпітер. Астрономи античності не знали розмірів Юпітера. Вони не мали можливості виміряти його радіус чи масу.

5. Сатурн. Остання планета, яку видно неозброєним оком і яка рухається повільно. Сатурн в римській мітології, ймовірно, дійсно був рільничим богом, але Кронос навряд чи. Так само Кронос міг мати щось спільне з часом, а Сатурн навряд чи.

Справжнє пояснення походження назв (Меркурій, Венера) полягає в тому, що ці назви – це латинізовані переклади грецьких назв («зоря Гермеса», «зоря Афродіти»). А грецькі назви, в свою чергу, були запозичені з вавилонських божеств вавилонської астрономії. Така собі данина традиції.

Нижче назви планет та асоційовані з ними боги: вавилонська, грецька та латинська.

Набу/Нінурта — Гермес/Аполлон — Меркурій

Іштар — Афродіта/Гера — Венера

Нергал — Арес/Геракл — Марс

Мардук — Зевс — Юпітер

Нінурта — Кронос — Сатурн

Нам невідомо чому вавилоняни пов’язали ці планети з богами Набу, Нергалом чи Мардуком, ми можемо лише зауважити, що вони не були богами «швидкости», «краси» і т.д. Варто зазначити, що планети не вважалися богами. Грецькі астрономи називали їх «зоря Гермеса», «зоря Афродіти» тощо.

Планети могли метафорично представляти богів у поетичних контекстах. Більш докладніше і з поясненнями деяких нюансів ви можете прочитати у матеріалі Пітера Гейнсфорда [2]. Після його статті, в якій вказується велика кількість посилань на використані матеріали, хибні пояснення зникли з сайту планетарної номенклатури Міжнародного астрономічного союзу [3]