Циклічний фейк про вбивство на Колимі трьох тисяч українських дівчат: коли брехня з часом сприймається як правда

Варто один раз комусь запостити побрехеньку, потім витравити її з інформаційного поля дуже складно. Так народжуються циклічні фейки.

Ми подумали, якщо є циклічні фейки, чому б не бути й циклічним спростуванням?

Наші давні читальники та читальниці пам’ятають, як у рамках експерименту Сова розіслала по регіональних медіях фейковий пресреліз про нашестя кульових блискавок. Мета була доволі проста: з'ясувати, як дотримуються професійних стандартів журналісти регіональних редакцій.

Без перевірки “качку” підхопили не лише регіональні, а й провідні видання! Але от біда, якщо фейкові публікації прочитали мільйони людей, то подальші поодинокі спростування зібрали в десятки разів менше охоплення.

У цьому й складність фактчекерства. Тому ми вирішили чинити опір тими ж інструментами — постійним нагадуванням. Щоб правда засіла в голові, як таблиця множення.

Про що йдеться?

Останніми днями стрічку фейсбук знову почало штормити від псевдоісторичних дописів про те, що нібито “поблизу одного з колимських концтаборів за наказом москви живцем потоплено в болоті близько трьох тисяч українських дівчаток віком 12-14 років”.

Це зробили за розпорядженням, яке буцімто надійшло секретним листом до концтабору — “чтоб нєкому било рожать бандєровцев”.

Вигадку помістили в цілком достовірний історичний контекст — саме тому фейк настільки живучий і в нього так охоче вірять тисячі людей. Цей фейк за своєю суттю схожий на інший — як розстріляли кобзарів на з’їзді.

Раніше ми вже спростовували цей фейк. Чому ж його знову так масово взялися синхронно поширювати?

Відповідь на поверхні.

Восьмого серпня 2019 року на сторінці “Правий Сектор Оболонь” опублікували дослівно той самий текст про втоплених дівчаток. Допис поширили 40 тисяч разів, уподобали понад 12 тисяч людей, а прокоментували тисячі.

І ось тепер усім цим людям фейсбук щороку 8 серпня нагадує про їхні поширення (розділ “Спогади”/“Memories”). Люди перечитують і знову поширюють, їхні репости підхоплює нова авдиторія. Фейк воскрешає і живе свій новий цикл.

Так само, до речі було з фейком про те, що, мовляв, слово “баба” у слов'ян мало зовсім інше значення, ніж зараз. Пояснення, чому це брехня — читайте за посиланням.

Варто зазначити, що “Правий Сектор” не є автором фейку. Очевидно їх надихнув на таку публікацію випуск програми “Секретний фронт” — “Як в СРСР катували та вбивали українських дівчат» на каналі ICTV [6], який вони згадують.

Спростування

Ймовірно, історія про колимських дівчат бере початок у 2010 році, коли поет і дисидент Дмитро Шупта написав свою поему-реквієм “Колимські дівчатка”.

Особливу популярність цей фейк нажив після «фільму-розслідування», який вийшов на телеканалі ICTV у 2017 році — “За що вбили на Колимі три тисячі українських дівчат?”.

Сам автор поеми в цьому фільмі стверджує, що його твір засновано на реальних подіях. Інформацію про це він нібито по крихтах збирав протягом десяти років. Утім жодних доказів не наводить.

Власне, самі фейкороби визнають — і через 70 років — “жодного документа. Письменник Володимир Яворський припускав, що всі накази у цій справі знаходяться у москві, в архіві ФСБ. Вони засекречені, і ніхто в найближчому майбутньому їх не побачить”.

Ба більше — “що сталося з конвоїрами — досі лишається загадкою для істориків. Керівник концтабору Іван Петренко, що нібито надав наказ знищити дівчат, за рік помер від раку”. Історик Олександр Іщук, до якого звернулися автори фільму каже: “Може в цьому був якийсь такий божий знак?”

Навіть сама стилістика фільму не викликає довіри. Якщо ви бачили програму “Надзвичайні новини” на цьому ж каналі — ви зрозумієте. Гучні емоційні заяви, накручування, відповідна музика та епітети.

Кандидатка історичних наук, професорка Наталія Крестовська пояснює, що існує багато способів сфальсифікувати історію. Один із них — вигаданий “факт” помістити в цілком достовірний історичний контекст.

За моделлю вживлення в реальні події вигадки зроблений не лише фейк про “3000 українських дівчат, утоплених в колимських болотах”. Вона також згадує вигадки про “розстріляний з’їзд кобзарів”, “800 харківських (або львівських, тут є варіанти фейку) студентів, розстріляних за бажання складати іспит українською, а не російською мовою”.

“Комуністичний окупаційний режим скоїв щодо України стільки злочинів, що не потрібно дописувати йому вигадані”, — каже Крестовська. З прикладами інших історичних містифікацій можете ознайомитися в її статті на Історичній правді.

Такі та схожі фейки розмивають реальність і ставлять під сумнів навіть доведені злочини так званої росії. Критики й скептики завжди зможуть сказати: “якщо вони брешуть у цьому випадку, звідки нам знати, що й інші їхні твердження правдиві?”