Як російський міф про походження слова «Баба» створює ілюзію спільної культури
Фейковий допис про значення слова "баба" активно поширюється серед українців в соцмережах, хоча й має російське походження. Насправді ж традицій історично називати бабою жінку, яка народила дівчинку, ніколи в Україні не існувало. А спроби створити ілюзію спільних традицій між українцями та росіянами є лишень черговим інструментом російської пропаганди.
ФЕЙКИ
ФЕЙКИ
Бог свідок: ми трималися до останнього. Думали, що поширення цієї маячні саме згасне. Але ж ні, вже котрий місяць поспіль українці вперто тягають її собі на сторінки. Кінця краю не видно. Тож ми вирішили поставити крапку.
Це бездоказова бздура. Ба більше — до нас вона потрапила з російських сайтів сміттярок. За допомогою таких вигадок росіяни створюють ілюзію споріднених культур і традицій між нами.
Про що йдеться
Ще в травні цього року користувач Vadim Dyshkant опублікував допис, у якому стверджується, мовляв, слово “баба” у слов'ян мало зовсім інше значення, ніж зараз.
«…Жінка, яка народила дівчинку, нарікалася "бабою". Частка "ба" мала значення - "бути", "існувати", "бути тут і зараз", буквально "жити". Ще одне значення слова "ба" - більш давнє - "ворота життя". », — йдеться в тексті.
Наприкінці липня аналогічний текст опублікував користувач “Отець Володимир”. Сумарно вони зібрали десятки тисяч поширень.
Але й крім них цей фейк поширювало багато інших людей протягом кількох років! Тож його охоплення значно-значно більше. Авторство приписують такій собі Олені Денисовій.
Як поширювалась фейкова історія з походженням слова "Баба"
Російський слід
У передчутті смаженого, ми переклали текст допису через гугл-транслейт на російську мову. І закинули в пошуковик. Не скажемо, що здивувалися, бо це доволі поширене явище, але дослівно такий самий текст активно поширюють також росіяни. І теж приписують авторство Єлєнє Дєнісавай.
Найперша згадка бздури про “бабу”, яку нам вдалося знайти, датується 17 жовтня 2016 року. Тоді її без авторства опублікували на російському сайті “Русская сємьорка”. Уже звідти текст підхопили українці, ще й не полінувалися перекласти на українську мову.
Хто така Денисова
Elena Denisova — репетиторка з російської мови з москви. 21 листопад 2021 року вона опублікувала на своїй сторінці в фейсбуці уривок тексту з сайту “Русская сємьорка”. І також не вказала джерело інформації.
“Студенти попросили пояснити походження слова "баба"! Довелося піти на поводу в публіки”, — пише вона і далі цитує той самий уривок (переклад із рос. — ПТБН).
Отаким нехитрим способом ця історія в скороченому вигляді розійшлася соцмережами та сайтами-сміттярками вже під її авторством.
Світлина
Нам також стало цікаво, а що то за жінка з дитиною сидить посеред поля. Через звичайний фотопошук ми вийшли на першоджерело — російський сайт “Фотобанк Лори”. Світлина називається “Молодая мать кормит малыша грудью” (“Молода мати годує малюка грудьми”), авторка — росіянка Маріна Володько.
Так, а що там з жінкою-бабою?
За роз’ясненнями ми звернулися до українського письменника і перекладача Остапа Українця. За його словами, дуже мало явищ, особливо настільки конкретних, як описані в дописі, універсальних для України.
“Якісь загальні риси — так. Універсалії такі як окремий слововжиток на позначення людини в певному статусі — це абсурд. Такого просто немає.
Другий момент — це етимологія. Етимологія там просто в хлам, люди, які таке пишуть, ніколи в очі не бачили етимологічного словника”, — розповідає Остап.
Що стосується самої практики називання “жінки, яка народила дівчинку, бабою”, тут Українець покликається до праці Марка Грушевського “Дитина у звичаях і віруваннях українського народу”. Це найповніші джерела по дитячій і пов'язаний з дітьми обрядовості, які є в Україні з 19 століття. Щоправда йдеться там не про всю Україну.
“Там можна чітко побачити, як це працювало з назвами, зі статусами, ритуальним становищем жінки. Спойлер — там такого немає. Рівно нуль згадок про таке розрізнення”, — каже Остап.
Ми провели пошук у праці Грушевського за ключовими словами й дійсно не знайшли нічого схожого на те, про що стверджують в російському дописі.
Єдиний випадок, який нам вдалося знайти, коли жінку в українській традиції називають бабою — це якщо вона приймала дітей під час пологів. Але й у такому разі в різних регіонах України таких жінок називали по-різному: у північних районах говорили “баба”, “бабка”, в Середньому Подніпров’ї — “пупорізка”, “породільна”.
Штучне наближення культур
На думку Остапа Українця, усі ці винайдені росіянами “традиції” — це інструмент штучного наближення того, як ми розуміємо свою культуру, до того, як росіяни репрезентують свою. Це додатковий аргумент на користь твердження, що у нас із ними — одна культура.
“Українці потім навіть не подумають, воно просто збережеться десь у голові про те, що, блін, ми ж насправді з ними дуже близькі, практічєскі братья. Спрацьовує природній ланцюжок, особливо для тих, хто або раніше бачив, що в російському інфополі це є, або тих, хто потім побачить. Хоча якраз по таких от дрібних детальках народної культури ми бачимо, наскільки мало спільного між Україною та Білоруссю з одного боку та росією з іншого, в деяких випадках схожості просто нема”, — пояснює Остап
