В країнах Європи невигідно вирощувати гречку? Розвінчуємо міфи
Останніми днями фейсбук буквально засіяний гречкою. А точніше її фотографіями — користувачі активно діляться дописом з обліковки “ЕкоМан” у якому розповідають, чому в країнах Європи невигідно вирощувати цю культуру.
"Спільнота з підтримки та розвитку сільських територій України, впровадження сучасних технологій для розвитку екологічного землеробства та тваринництва, підтримки традиційних технологій виробництва продуктів харчування, популяризації здорового способу життя, екології та безпеки, раціонального природокористування".
По факту бачимо, що ця сторінка — така собі солянка з різних цитат, згенерованих штучним інтелектом картинок, коротеньких розповідей, які кочують в інтернеті багато років, притч невідомих авторів, світлин природи тощо.
Нещодавно ми спростували їхній допис, у якому йшлося про кукурудзу та вивірок. Тепер настав час гречки.
Адміністратори "ЕкоМан" скопіювали цей текст деінде, тому ми найперше почали шукати першоджерело. Так негадано ми опинялися на сторінках...російських сайтів (оце так несподіванка!)
Історію про гречку виклали в блозі під назвою "Скляна казка" на російському ресурсі “Дзен”. Текст виявився вдвічі довшим, ніж той, що опублікували адміністратори сторінки “ЕкоМан”. Все переказувати не будемо, скажемо тільки, що оповідь веде нібито російський фотограф. Історію про те, чому в Європі не їдять гречку, йому розповів мігрант із Німеччини, що осів на Уралі.
"У нас на Уралі цю страву (гречку з м’ясом) називають їжа богів!", – наголошує німець. Історія закінчується реченням: "Тому в (на так званій - ред.) росії унікальна ситуація: ми їмо те, що Європі просто не по кишені".
У тексті “ЕкоМан” це речення трохи деформували й надали йому такий вигляд:
"Тому ми маємо унікальну ситуацію: ми їмо те, що Європі просто не по кишені".
Ось так і відбувається завуальована інформаційна експансія.
Розгляньмо сам текст
Для кращого розуміння, спочатку наведемо аргумент “ЕкоМан” і відразу дамо наш коментар (ми не гречкознавці, але щоб знайти відповідь, перечитали багато авторитетних джерел; на ті з них, які ми цитуємо, лишаємо покликання).
"Виявляється, гречка дуже примхлива культура. Їй не потрібна сильна спека, відповідно половина Європи відпадає. Не потрібна зайва вологість – рослини просто згниють на корені – ще половина Європи злилася. Ще більше шкодять вітри. Гречка вимагає особливо жирних чорноземів, які самі собою багатством: вона настільки вимоглива до поживних речовин, що висмоктує з ґрунту майже все. Тож після гречки землі треба відпочивати”.
Гречка не примхлива культура, вона чудово росте у прохолодних, вологих умовах, хоч і чутлива до заморозків. Вона дійсно не полюбляє надмірну вологість і спеку (короткий період вегетації допомагає уникнути посухи та зростити культуру). І це не означає, що Європа відпадає. В Європі гречку вирощують, продають, купують та їдять, хоч і не в такій кількості, як в Україні.
На сайті Світового банку можна подивитися статистику імпорту й експорту та переконатися, що європейські держави як продають, так і купують гречку. Світовими лідерами з вирощування цієї рослини є так звана росія, Китай та Україна. Згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, гречку також вирощують, хоч і в куди менших обсягах, у Польщі, Латвії, Чехії, Словенії, Литві, Естонії, Франції, Австрії тощо.
Гречка не вимагає особливо жирних чорноземів, вона росте і на малородючих ґрунтах, і має стійкість до кислотности ґрунту.
"Гречка належить до культур, які можуть "терпіти" різну кислотність і родючість ґрунту. Її можна вирощувати й на багатих чорноземах, і на трохи бідніших супіщаних ґрунтах. Оскільки більшість ґрунтів в Україні мають слабокисле середовище, то гречка витримує його», — розповів Віктор Кабанець, директор Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН.
“Але це ще не все! Справжня причина, чому в Європі не поширена гречка, полягає в іншому: ця культура не реагує на добрива. Якщо пшеницю добре підгодувати добривами, вона дасть урожай у рази більший. Он у мене на подвір'ї пшениця лежить — вся на добривах. А на гречку добрива не діють загалом. Вона як давала одну вагу, так і даватиме, хоч залий все поле по коліна, тільки землю спалиш. З гектара європейський фермер збирає 10-12 центнерів гречки й потім полю потрібний відпочинок, а пшениці збирають 80-90 центнерів з гектара, іноді 95-98. Різниця у 8 разів!”
Гречка, звичайно ж, реагує на добрива, як і будь-яка інша культура, і внесення добрив позначається на її родючости. Фермери при потребі вносять калійні, фосфорні та азотні добрива, є різні норми відповідно до якости ґрунту.
Середня урожайність гречки дійсно коливається в межах 10-12 центнерів із гектара, але на показники впливають методи господарювання, погодні умови та якість ґрунту. Зі статистикою по Україні можна ознайомитися у збірнику "Сільське господарство України" за 2022 рік (сторінка 73).
Схожі показники врожайности в Польщі та Словенії, а от Франція добряче виривається вперед досягаючи 30-35 центнерів врожаю з гектара. Статистику по країнах світу можна побачити на сайті FAOSTAT.
Щодо пшениці, то середній показник по Європі коливається в межах 40 центнерів з гектара, але такі країни, як Німеччина та Франція досягають 60-80 центнерів. Графіки зі врожайністю гречки та пшениці можна побачити тут, й також за цим покликанням.
“Плюс гречку не можна захищати пестицидами та гербіцидами — вона від них дохне швидше, ніж бур'яни. Генна інженерія, яка вважається в Європі панацеєю для сільського господарства, теж нічого не може зробити з нею — гречка несприйнятлива до додавання геномів сторонніх. Її не можна зробити стійкою до пестицидів, не можна захистити від спеки, вологи, вітру, паразитів. Змінені сорти просто не сходять!”
“А який геморой її збирати… комбайн потрібен спеціальний, швидкість має бути набагато вищою, ніж при збиранні пшениці, адже у гречки немає колосу, механізми складніші. Обробка ще той атракціон. Вона потребує стільки операцій, що пшениця проти гречки просто дар богів: сушіння, досушка, зворушення, аерація, прожарка. Загалом виходить так, що гречка не підходить для інтенсивного землеробства в Європі. Тому її й не вирощують – вона просто не по кишені європейському сільському господарству. Жоден житель Європи не купуватиме гречану крупу за ціною в 7-8 разів вищою за пшеницю.”
Для збору не потрібен спеціяльний комбайн. Гречку збирають за технологією роздільного та прямого комбайнування; як і для інших культур, існують певні вимоги та підходи при зборі гречки, її одвіюють і підсушують. Існує багато докладних матеріалів українською про збір гречки, за бажання з ними може ознайомитись будь-хто. Наприклад, послухати агрономів і подивитися на процес збору можна за цими посиланнями (перше відео, та друге).
Щодо затрат знову процитуємо директора Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН Віктора Кабанця: "Витратна частина на вирощування цієї культури майже удвічі менша, у порівнянні з соняшником, кукурудзою чи пшеницею, тому багато середніх та малих підприємств її вирощують".
Жителі Європи купують гречку, гречане борошно (у Франції з нього роблять галети), варять гречане (безглютенове) пиво та женуть віскі, гречаною крупою годують свійських тварин. Через культурні особливості, запити на гречку в деяких країнах ЄУ куди менші, ніж в Західній Азії та Східній Європі.
Підсумки
В український простір вчергове затягли російський текст. Ми перемололи його й виявили, що це звичайнісіньке інформаційне сміття. На жаль, це сміття видали за щось корисне та згодували читачам “ЕкоМан” і багатьох інших груп. Дописи з цим текстом, на хвилинку, назбирують понад 10 тисяч репостів і понад 20 тисяч вподобайок. Гречка — це нормальна сільськогосподарська культура зі своїми особливостями, яку вирощують та їдять в Європі. От що дійсно не годиться до вживання, то це тексти з російських блогів та сайтів. Будьмо обачні 
Підготував Дмитро Філіпчук.
