Фейк про Волинську трагедію та Мінкульт України

— Чим характерний цей конкретний фейк, чому саме тема Волинської трагедії стала об’єктом маніпуляції?  

Цей фейк характерний чутливістю та емоційністю теми. Незважаючи на значні зусилля істориків та політиків обох країн, все ще залишаються розбіжності у трактуванні та оцінках цих подій. А оскільки емоції часто переважають над критичним мисленням, це робить цю тему ідеальним інструментом для поширення дезінформації. 

Загалом Волинська трагедія давно на слуху, не в останню чергу завдяки політикам, які у такий спосіб намагаються консолідувати свій електорат — гуртують навколо уявного ворога. Тому не дивно, що саме ця тема стала об’єктом маніпуляції й цього разу. 

Так, наприклад, Польський Сейм затвердив нове державне свято, вони саме так це називають - свято. Відтепер 11 липня відзначатиметься Національний день пам'яті поляків, далі цитата: «жертв геноциду, вчиненого ОУН та УПА на східних землях Другої Речі Посполитої». 

Також новообраний президент Польщі Кароль Навроцький неодноразово говорив про Волинську трагедію. Він казав, що не бачить Україну в міжнародних альянсах, допоки Київ не відповість за так званий «волинський злочин». 

Ну й не слід забувати, що в ці розбіжности в поглядах на історію російські пропагандисти охоче підливають масла у вогонь і поширюють дезінформацію серед поляків та українців, сіють розбрат між нашими народами. 

— Яка головна мета цього фейку? Чи йдеться про спробу розпалити ворожнечу між українцями та поляками? 

Не те щоб розпалити ворожнечу, а радше щоб підкинути аргументів тим, хто вже вороже налаштований до цієї ситуації. За словами Міністра культури та стратегічних комунікацій України Миколи Точицького, фейк спрямований на підрив історичного конструктивного діалогу між Україною та Польщею. Росіяни хотіли би, щоб цей фейк поширювався від людини до людини, серед тих, кому ця тема знайома і кого вона безпосередньо зачіпає. 

Україна та Польща зараз є ключовими партнерами, особливо на тлі повномасштабної війни росії проти України. Польща надає значну військову, гуманітарну та політичну підтримку Україні. Тому будь-яка спроба посіяти зерна розбрату між нашими країнами слугує інтересам ворогів, насамперед росії, яка прагне послабити єдність Європи та ізолювати Україну. 

 — Чому фейк був спрямований саме на польську авдиторію? Як часто російська пропаганда використовує наративи, пов’язані з польсько-українськими відносинами? 

Очевидно, що фейк був спрямований саме на польську авдиторію, оскільки сама тема Волинської трагедії безпосередньо стосується поляків. Ексгумація останків жертв є надзвичайно важливою темою для польського суспільства. Фейк про нібито зупинку цих робіт безпосередньо зачіпає пам'ять про польських загиблих і може викликати сильне обурення, розчарування або відчуття неповаги з боку України. Мовляв, Україна не дотримується домовленостей.

Щодо Волинської трагедії – то росіяни дійсно часто паразитують на цій темі. Згадайте хоча би мем із державним зрадником Олегом Царьовим, який не в лад апелював до “Валинскай рєзні”. Він так це називає. А це було ще 11 років тому. Проте, як бачите, ця тема й досі серед інструментів російської пропаганди. 

Російська пропаганда взагалі намагається використати будь-яку тему, яка сприятиме розколу відносин між поляками та українцями. Загалом це не єдина тема, якою оперують російські пропагандисти та їхні посіпаки як серед українців, так і серед поляків. Є ще кілька тем, якими росія намагається маніпулювати. Наприклад, російська пропаганда часто намагається розпалити суперечки щодо історичних постатей, таких як Степан Бандера, якого в Україні вважають героєм, а в Польщі – неоднозначною фігурою. Також, росія використовує тему українських біженців у Польщі, стверджуючи, що вони створюють проблеми для місцевого населення. У перспективі це може призвести до послаблення підтримки України з боку польського уряду та суспільства. Якщо ми не будемо грамотно протидіяти дезінформації та таким от інформаційним вкидам. 

 — За якими ознаками звичайний користувач може визначити, що це фейк? Які рекомендації? 

У цьому випадку звичайним користувачам найперше слід звертати увагу, де саме поширюють інформацію. Офіційні рішення та документи завжди публікуються на офіційних державних ресурсах. Тому перевірте, де опублікований текст. Це офіційний сайт міністерства, державна установа, чи відоме, надійне ЗМІ? Або ж це якась маловідома група в соцмережах, анонімний Telegram-канал, чи підозрілий вебсайт? Кому вірити — відповідь очевидна. 

Конкретно в цьому випадку варто відвідати офіційний сайт Міністерства культури, почитати верифіковані дописи міністра Миколи Точицького, пошукати інформацію в білих медія — це медіа, які за результатами моніторингу експертів були визнані прозорими та відповідальними. До речі, в Польщі теж є моніторинг медіа, тому не зайвим буде ознайомитися і з тим, як цю тему подають польські журналісти. Але важливо, щоб це були емоційно нейтральні публікації, а саме видання політично не ангажоване. 

Загалом якби «наказ» Мінкульту про зупинку ексгумації жертв Волинської трагедії був справжнім, про це обов’язково було би більше інформації, а не лише фото «документу». 

Натомість на офіційному сайті міністерства ми бачимо інформацію про дозвіл польській стороні проводити ексгумаційні роботи загиблих в 1939 році польських військовослужбовців, похованих на території колишнього села Збоїська (нині – в межах Львова).

А серед прикладів успішної взаємодії України та Польщі вказана спільна протидія провокаціям та протидія дезінформаційній атаці щодо фейкових відомостей про нібито скасування українською стороною дозволу на проведення робіт на території колишнього с. Пужники. Аналогічна інформація розміщена й на сайті польського Міністерство культури та національної спадщини.