Фейкові могили
Совєцька (читай — російська) окупаційна влада використовувала пам’ятники так званим «асвабадітєлям», а також братські могили з ідеологічною метою — помітити територію впливу та нав’язати хибне уявлення, що саме красна армія звільнила Європу від нацизму. Проте дослідження деяких братських могил совєцьких солдат виявило, що насправді поховання у цих місцях може не бути, а монументи встановлюють суто символічно.
Совєцька (читай — російська) окупаційна влада використовувала пам’ятники так званим «асвабадітєлям», а також братські могили з ідеологічною метою — помітити територію впливу та нав’язати хибне уявлення, що саме красна армія звільнила Європу від нацизму.
Ці могили нерідко облаштовували просто в середмісті — щоб усі бачили, відтак це ставало невід’ємною картинкою щодення, нормою. Наприклад, той же пам’ятник російському генералові-окупанту Миколі Ватутіну, що в Києві — за якихось вісімдесят метрів від Верховної Ради.
Уже в часи Незалежности в Україні заговорили про демонтаж або перенесення таких пам’ятників. Однак усі розмови про це припиняли тим аргументом, що це могила, а тому чіпати її — зась.
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну змінило суспільні настрої, по всій країні прокотилася хвиля не просто декомунізації, а й деколонізації — позбуваються від усього, що несе в собі російський контекст. Під цю хвилю потрапили і такі пам’ятники-могили. Етичне питання вирішили через ексгумацію тіл загиблих і перепоховання їх у іншому місці (на цвинтарі).Так планували зробити й з монументом-могилою на “честь” совєцького військового Михайла Богомолова, що був встановлений у сквері Українських добровольців у районі Пивзаводу, в Рівному.
Зранку 21 червня комунальники обстежили землю під пам’ятником. Загалом перекопали близько 50 квадратних метрів та заглибились вниз на понад два метри. Кісток чи залишок труни, які б вказували на наявність решток, не виявили, тож яму засипали.
І це попри те, що совєцька газета “Червоний прапор” від 1940 року вказувала, що поховання має бути саме на цьому місці. В ній опубліковано репортаж із похорон Михайла Богомолова і є навіть некролог, згідно з яким він похований у Рівному. А ще є документи, які свідчать про те, що замовлялись кошти для спорудження цього пам’ятника в 1940 році.
У схожий спосіб з такими пам’ятниками борються в Польщі та країнах Балтії. Так, муніципальна влада естонського міста Отепяе у співпраці з місцевим музеєм, комісією з поховань воєнних часів та Міноборони ініціювала дослідження поховань совєцьких військових. Почалося з того, що на початку року місто звернулося до комісії щодо переміщення їхніх рештків із центру міста на кладовище.
Проте дослідження братської могили совєцьких солдат виявило, що насправді поховання у цьому місці немає і монумент встановили суто символічно.Для директор військового музею Хеллара Лілла це відкриття стало несподіванкою.
«Звичайна справа, коли офіційні дані про кількість похованих і фактична кількість людей у могилі не збігаються, але щоб поховання було суто пропагандистською вигадкою — таке в Естонії вперше», — сказав він.
Могила більшовика Миколи Руднєва, розташована на Майдані Героїв Небесної Сотні в Харкові, також виявилася комуністичним фейком.
