Про що мовчать енергетики: 5 тез, які сприяють російській ІПСО

З жовтня росія розпочала умисне знищення енергетичної системи України. Минулого тижня знову відбувся черговий масштабний обстріл критичної інфраструктури. За півтора місяці ракетних обстрілів деякі об’єкти енергетики або було знищено повністю, або вони потребують довготривалих ремонтних робіт. Тож відключення світла в останні тижні стали звичним явищем у нашому житті. 

На тлі цього зростає роздратованість деяких українців, бо відключення тривають по 8 і більше годин на день, нерідко перетворюючись із погодинних на аварійні. У соцмрежах пишуть сотні однотипних коментарів на кшталт: «чому одні будинки відключають, а інші – ні?», «ми сидимо без світла, а на сусідній вулиці світяться усі вікна» тощо. На ґрунті таких нарікань проростають фейки та теорії змов. Так, останні тижні у соціальних мережах тисячі лайків та поширень отримав допис «Про що мовчать енергетики?». Його автор стверджує, що руйнування об’єктів енергетики не є критичними і відключення – це змова держави і власників бізнесу, «щоб стригти гроші з людей».

Ми обговорили цей допис із енергетичними експертками. Чому на їхню думку текст «Про що мовчать енергетики?» – це російська інформаційно-психологічна операція в чистому вигляді, розповідаємо по тезам, які нам вдалося виокремити з допису. До чого тут язичники дізнаються ті, хто дочитає текст до кінця.

1) Росіяни атакують енергетичні об’єкти в Україні з кінця лютого, але відключення почалися лише в жовтні. Бо комусь це вигідно.

Для відповіді на питання, чому до жовтня не було обмеження електроспоживання, для початку слід розібратися, як працює енергосистема в Україні. За генерацію електроенергії у системі відповідають атомні, теплові та гідростанції. Для роботи усіх станцій важливо, щоб обсяг виробленої енергії дорівнював обсягу спожитої. Тобто система повинна генерувати рівно стільки, скільки споживає вся країна, ні ватом менше, ні ватом більше. 

У випадку надлишкового споживання електростанції починають працювати з перенавантаженням, що неодмінно призведе до аварій і до втрати обладнання. Зайва генерація теж згубна для станцій, бо зростає частота мережі і все енергетичне обладнання знов опиняється під загрозою. 

Атомна енергетика – основна для нашої держави. До російського вторгнення АЕС забезпечували 55% енергетики країни. Цей тип генерації доволі дешевий і може задовольнити базовий рівень споживання країною, але він має недолік – обсяг енергії з атомних станцій неможливо швидко корегувати. А, як вже говорилося, для роботи системи надважливо, щоб обсяг виробленої енергії дорівнював обсягу спожитої.

Щоб графік генерації «рухався» за графіком споживання, на допомогу приходить так звана «маневрова генерація», яка може оперативно як збільшувати, так і зменшувати кількість «виробленої» електроенергії. Функції з регулювання у нашій системі покладені на ГЕС та ТЕС. Частка енергії, яку виробляють ГЕС – мала, складає приблизно 7% від усієї виробленої. Тому мова йде про теплові станції, які генерують понад 30% потужностей. Вартість цієї енергії найбільша, але вони й найкраще справляються із функцією виробленої енергії.

Тож, щойно генерація «виробила» електроенергію, її потрібно «передати» споживачеві. Це відбувається за допомогою енергомереж. Система передачі електроенергії – складна і розгалужена – мільйони кілометрів повітряних ліній, тисячі підстанцій. Управляє всіма цими мережами «Укренерго». Ця компанія як головний диспетчер країни відповідає за «баланс» виробництва, передачі і споживання електроенергії, тобто наказує всім обленерго та генерації, що робити. Крім того, мережі бувають різних класів напруги. Чим вище напруга, тим більше електроенергії може передати мережа із меншими втратами. Тобто якщо є десь область «великої генерації» та область «великого споживання», їх вигідно з'єднати 750 кВ лінією і т.д.

Як пояснила нам ескпертка з атомної енергетики Ольга Кошарна, від АЕС ідуть мережі 750 кВ, на вузловій підстанції вони понижаються до 330 кВ, потім ідуть на наступну підстанцію – до 150 кВ, потім ще на підстанцію і до споживача йде ще нижче напруга.

Що роблять росіяни? З 24 лютого окупанти почали масово руйнувати підприємства, завдавати удари по ТЕЦ у різних регіонах, захопили ЗАЕС, відтак споживання електроенергії падало і енергетики були вимушені зменшувати генерацію, але втримали баланс і енергосистема працювала без обмежень електроспоживання. Не в останню чергу цьому «допомогло» те, що багато великих промислових підприємств країни, які були найбільшими споживачами електроенергії, зупинилися, скоротилися потреби середнього та малого бізнесу, чимало українців були змушені рятуватись за кордоном. Але так було до 10 жовтня.

Відтоді росіяни умисно руйнують об’єкти розподілу та транспортування електроенергії. У нашій енергосистемі утворився дефіцит потужності, бо пошкоджено блоки електростанцій і електроенергії виробляється менше, ніж споживається, є проблеми з передачею потужностей, бо мережі пошкоджено внаслідок обстрілів. Ситуація також погіршується через зростання споживання електроенергії внаслідок сезонного зниження температури.

Щоб збалансувати систему – оте «щоб обсяг виробленої енергії дорівнював обсягу спожитої», про яке ми постійно говоримо, – енергетики змушені вдатися до аварійних відключень. Тобто у ручному або в автоматичному режимі вимикати окремі райони або навіть населені пункти, щоб не допустити виникнення аварії на станціях.

Як пояснює у своєму дописі кандидатка технічних наук та енергетикиня України Ольга Буславець, аварійні відключення відбуваються, коли диспетчер «Укренерго» бачить, що споживання буде перевищувати можливості наявної генерації або мережі, він віддає команду операторам розподільчих мереж, тобто обленерго, застосувати графік аварійних відключень та доводить їм обсяг обмежень у мегаватах. Обленерго відключає групи споживачів по черзі до досягнення обсягу обмеження. Які споживачі і в якій черзі, – це вирішує обленерго. 

Графіки обмежень споживання енергії і потужності, а також і аварійні, складаються обленерго щороку заздалегідь, погоджуються з місцевими органами влади, доводяться до «Укренерго» та впроваджуються наказом Міністерства енергетики. Цьогоріч передбачали, що росія буде максимально завдавати удари по енергетичній інфраструктурі, тому над складанням актуалізованих графіків обмежень електропостачання повинні були працювати завчасно.

Чому одні будинки постійно і тривало обмежують, а інші зовсім не відключають? Ольга Буславець пояснює, що це залежить від того, до якої лінії заживлено ваш будинок. У великих містах є споживачі, заживлені від тієї самої лінії, що й лікарні, водоканали або стратегічні об'єкти, які не можна відключати. Тому вони і не попадають в ці графіки.

Світло вимикають не за графіком і не у всіх, бо передбачити аварійні відключення неможливо, при екстрених відключеннях графіків немає. Відключень може бути менше, якщо ми будемо свідомо і ощадливо використовувати електроенергію.

2) 40 % втраченої через обстріли генеруючої потужності енергетики, як заявляв ОП, неправдива інформація. Нібито пошкодження генеруючої потужності електростанцій України не перевищує 5%, а усі решта 35% – це ЛЕП та трансформуючі станції. Тому і обмеження електропостачання непотрібні, бо «якщо десь у селі розбити трансформатор, то як це призведе до відключення електрики у іншому селі? Якщо у вас перегорів електрочайник, то як можна цьому зарадити відключенням холодильника?»

Думка, що ЛЕП та підстанції не впливають на стабільність усієї енергосистеми хибна. Як пояснює у своєму дописі експерт Марк Савчук, «вибити» усю систему можуть у двох випадках. Перший – це ураження трансформаторних станцій біля атомних електростанцій. Це ті 750-ті підстанції, про які ми говорили вище. Що станеться, якщо зруйнувати підстанцію? Вона перейде в аварійну зупинку. А це знижує ресурс АЕС, які не розраховані на регулярні аварійні зупинки. Крім того, трансформаторні підстанції з перетворення 750 кВ в 330 кВ – дефіцитні, їх практично неможливо відремонтувати, бо їх виготовляють лише в кількох країнах, зокрема лише в рф, країнах Середньої Азії і на Запорізькому трансформаторному заводі. 

«Вибити» систему можуть і ураження ключових вузлових підстанцій, оскільки мережа – це така собі «павутина», де все пов’язано. При ураженні кількох вузлових підстанцій одночасно, система перейде в жорсткий перекіс областей (де або генерується занадто багато електроенергії, або споживається значно більше, ніж виробляється). У такі моменти, щоби не трапилася аварія та обладнання не було пошкоджене при стрибку або при швидкому обвалі напруги, автоматична система управління просто усе «вирубає». Таким чином, знищивши кілька вузлових електростанцій, можна спровокувати каскадний блекаут, коли на якийсь час «вирубається все».

За словами Ольги Кошарної, росіяни цілеспрямовано обстріляли саме вузлові підстанції. Їх консультували російські енергетики, схеми мереж в москві є з радянських часів. Крім того, об’єднана енергосистема України не є автономною, до 23 лютого вона працювала синхронно із системами білорусі та росії (віднедавна її синхронізовано з європейською енергосистемою).

Таким чином, оскільки росіяни методично б’ють по підстанціям, то вражається насамперед здатність передавати електрику. А це означає, що «пропускна спроможність» системи обмежується. Саме тому, якщо до прикладу, населений пункт споживає умовно 15к МВт, а мережа може пропустити лише 10к МВт, доводиться застосовувати потужні виключення.

Наприклад, вимкнення електрики у Києві три рази на добу, пов'язане з тим, що була неодноразово атакована і пошкоджена вузлова трансформаторна підстанція в області, через яку розподіляли електроенергію з РАЕС та ХАЕС.

3) Обмеження електропостачання застосовують виключно для того, щоб приватні компанії і влада могли продавати електроенергію закордон, заробляючи надприбутки на простих людях в умовах війни.

Україна справді експортувала енергетику за кордон. За твердженням Міненерго, навіть після того, як була зупинена Запорізька атомна електростанція, що більше 7 місяців знаходиться в російській окупації, наша країна виконувала свої зобов’язання перед європейськими партнерами з експорту електроенергії. Зокрема ми експортували енергетику після синхронізації до ЄС, а також окремими лініями до Молдови і Польщі, допомагали Європі заміщати російський газ та підтримувала стабільність європейської енергосистеми. 

Приміром, у вересні прес-служба «Укренерго» повідомляла, що українські виробники електроенергії можуть експортувати сумарно 300 МВт до Румунії та Словаччини цілодобово, а сукупна вартість доступу до міждержавних електромереж, з 30 червня по 18 вересня, склала понад 4,1 мільярдів гривень.

У жовтні повинні були обговорювати наступне збільшення пропускної спроможності з Румунією, Словаччиною та Угорщиною. 

Усе це припинилося 10 жовтня, коли росія здійснила масштабний ракетний обстріл по всій країні, вразивши теплову генерацію і електричні підстанції. З 11 жовтня 2022 року Україна припинила експорт електроенергії задля стабілізації власної енергосистеми.

Ймовірно, автор допису «Про що мовчать енергетики?» має на увазі, що влада продовжує постачання до ЄС, лише приховує це від населення. Втім дані про експорт електроенергії, як і про імпорт, електроенергії можна подивитись у відкритому доступі на платформі європейської мережі операторів системи передачі електроенергії ENTSO-E.

З цієї платформи видно, наприклад, що з жовтня Україні доводиться імпортувати електроенергію.

4) Споживання електрики в Україні у 2022 році і так скоротилось на 30-40% через закриття виробництв та згортання бізнесу; з України виїхало мінімум 10% населення, тож електрики має вистачити на всіх.

Україна в попередні роки генерувала достатньо електроенергії, щоб зокрема й продавати її за кордон. А від 24 лютого генерація дійсно скоротилася на 30% у березні й далі зберігає цей рівень. 

Суттєво позначилося на українській енергосистемі захоплення Запорізької АЕС, яка генерувала понад 20% від всієї електроенергії Україні. Нині вона не забезпечує потреби української енергосистеми, а навпаки – живиться від неї, щоб не призвести до аварії  самої станції. Якщо додати сюди обстріляні вузлові підстанції та проблеми із «пропускною спроможністю», то ті 10% населення, які виїхали, навряд чи мінімізують рівень проблем, з якими зіткнулася українська енергосистема.

Крім того, як пояснює експерт та аналітик Олександр Паращій, навіть за умови нульових руйнувань генерації, взимку ми не можемо розраховувати на максимум потужностей. Вважається, що ми можемо виробити понад 50 млн кВт. По факту – максимум на цю зиму – це третина від цієї цифри.

Чому так? Бо попри великі значення встановлених потужностей історично виробники ніколи не видавали більше ніж 48%-96%. Відновлювані джерела (гідро і особливо сонячні станції) взимку значно зменшують потужності. Крім того, варто відмінусувати потужності, які поки що перебувають на окупованих територіях. 

5) «Про складні процеси розподілу електричних навантажень та процеси у електроенергетиці не треба мені тут розповідати. Ви у себе на виробництвах та хоча б у офісах вирівняйте фази та дроти від подовжувачів з під ніг приберіть, а потім починайте теревенити про фізику, про нормативи, про ТОЕ та перерозподіл навантажень».

Першоджерелом «Про що мовчать енергетики?», схоже, є матеріал, що з’явився 31 жовтня на сайті «Сіверщина». Це найбільш рання дата появи тексту, яку нам вдалося знайти. Автор допису підписаний як Анатолій Яровед. Це псевдонім чернігівця Анатолія Ярошенка, який є головою і засновником релігійної громади давньослов’янської рідної віри «Коло Сіверщини»  міста Чернігова.

Анатолій Яровед має ютуб-канал, де публікує відео для язичників та відео про природу та навколишній світ. На сайті «Сіверщина» він періодично публікує колонки, де викладає власні думки щодо ситуації в країні, а також тексти про історію Чернігівщини, язичництво та природу. Наскільки це свідчить про фаховість автора і підтверджує, що він знається на енергетиці, судіть самі

Авторка: Альона Маліченко