Ми розібрали до гвинтика основні наративи цього маніпулятивного вкиду

Наратив про «братній народ», який іноді трансформується в “єдиний народ”

Він побудований на “спільності” досвідів України та росії, а іноді – повністю нівелює саму українську державність. Цей наратив активно росіяни поширюють на окупованих територіях https://bit.ly/44pJgHq

Український інститут національної пам’яті неодноразово фахово доводив, чому українці та росіяни - не братні народи.

Ось кілька: ще в 9-му столітті у Києві сформувалася середньовічна держава – Русь. Упродовж наступних кількох століть Руссю у широкому значенні називалася вся територія, де визнавали владу київських князів. Але у вузькому значенні під Руссю знали землі середнього Подніпров'я довкола Києва. Землі на північному сході, де згодом сформувалось Московське князівство, в ті часи називали Заліссям. Імперські амбіції росії з'явилися значно пізніше.

Якщо дивитися на шлюби київських князів, ми бачимо, щонайменше 75% з них були зорієнтовані на Захід, а не на Схід. Навіть після монгольської навали ті частини Русі, які залишилися на Заході – Галицько-Волинське князівство – далі зберігали ці зв’язки.

Далі території Україна і рф розвивались за різних історичних умов і мали вплив різних сусідів https://bit.ly/44sQv1o. Це визначило суттєві культурні, політичні відмінності, зокрема, різні мови.

Українська культура – унікальна та самодостатня. У шаблонах російської пропаганди найважливішими в діяльності українських митців мали бути їхня дружба з російськими майстрами й орієнтир на російські зразки. Усе, що не вписувалося в ці шаблони, – або маргіналізувалося, або відверто дискредитувалося. Ось тому в відеоролику і з’являється книга Пушкіна.

“По той бік новин” вже наводив цитати Пушкіна де підтримується концепт “єдиного народу» https://bit.ly/46SCDip

Україна – не «молодший брат»

Комуністичною пропагандою були сформовані чіткі шаблони для розгляду історії України. Передусім, вона мала бути придатком російської історії. Історичні події в Україні мали дублювати російські процеси. При цьому бути другорядними, менш масштабними. Але ця пропаганда не мала нічого спільного з реальністю.

Концепція нібито возз'єднання двох народів була суто політичною та виникла у 1954 році. Наприклад, в рамках цієї політики Проскурів перейменували у Хмельницький, хоча Богдан Хмельницький жодного разу в цьому місті не був.

Ось як пояснює виникнення міту про «братні народи» український історик Ярослав Грицак https://bit.ly/3DdajtL

«Ця ідея з’явилась аж… у пізньому сталінізмі після Другої світової війни, а найбільше закріпилася після «відзначення» 300-ліття Переяславської унії у 1954 році. Власне, лише тоді виникає ця міфологема про російський народ як старшого брата й український як молодшого брата»

22 червня 1941 року нацистська Німеччина за підтримки союзників напала не просто на СРСР, а на свого «вчорашнього» союзника.

Радянська, а за нею російська пропаганда, використовує для позначення періоду німецько-радянської війни 1941-1945 років термін «Велика Вітчизняна війна».

Друга світова війна 1939-1945 років – трагедія, що двічі прокладала свій кривавий шлях Україною. Мільйони українців віддали життя заради перемоги над нацизмом і відновлення миру. Мільйони – зазнали поневірянь під час та після завершення війни.

Однак кремлівські пропагандисти вирішили «привласнити» всесвітню перемогу над нацизмом, створивши цілий культ «дня побєди», який у путінській росії трансформувався у свято «побєдобєсія».

Основна проблема з Українською православною церквою — це те, що нею керують із РПЦ, а патріарх Кіріл відверто підтримує війну росії проти України.

Є неодноразові факти колаборантської діяльності з боку священиків УПЦ. На тимчасово окупованих територіях України десятки священослужбовців московського патріархату співпрацювали або співпрацюють з представниками держави-агресора https://bit.ly/44vXC9s

Через релігійних представників УПЦ (мп) російські спецслужби вели підривну діяльність по всій Україні та транслювали потрібні росії наративи щодо «братскіх народав» та «ісконна русскіх зємєль».

В Україні не забороняють бути християнами і не змушують відмовлятися від своїх релігійних поглядів чи традицій, як про це стверджує роспропаганда. Україна всього лише намагається очистити релігійні структури від російської агентури під виглядом церкви.

Щодо російської агресії в Україні

Дехто з ворожих пропагандистів вважає початком агресії та війни в Україні — 24 лютого 2022 року. Дехто — 2014 рік, з анексії Криму.

Але якщо спиратися на факти, то російська агресія в Україні почалася набагато раніше.

29 вересня 2003 року Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла. Від російської станиці Тамань Темрюцького району Краснодарського краю у напрямку до острова Тузла починають насипати греблю з метою з'єднання її з російським берегом. Працюючи у три зміни, будівельники споруджували по 150 метрів греблі на день. Перемовини почалися після того, як будівельники досягли українського прикордонного понтона.

Українська влада наполягала на тому, що острів Тузла належить саме Україні, оскільки увійшов до її складу разом з Автономною республікою Крим після розпаду Радянського Союзу. Натомість росіяни твердили, що Тузла – ніякий не острів, а коса, тому й повинна відійти Російській Федерації.

Як виявилось згодом, російські провокації довкола Тузли були "репетицією" анексії Криму.

Нестабільність в Криму держава-агресор намагалася влаштувати ще раніше ніж події на острові Тузла. 5 травня 1992 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла акт про державну незалежність, затвердження якого передбачалося на референдумі, запланованого на серпень 1992 року. Проте 13 травня 1992 року український парламент визнав цей акт неконституційним і встановив термін до 20 травня 1992 року для його скасування. Відповідно, Верховна Рада Криму скасувала декларацію незалежності, але референдум не скасувала, а перенесла на пізніший термін.

А ще у відео згадується футбол

Україна та росія ніколи не були дружніми у футболі. Ще за часів радянського союзу київське “Динамо” та московський “Спартак” були запеклими ворогами та конкурентами.

У 1992 році завдяки впливу колишнього віце-президент ФІФА росіянина В'ячеслава Колоскова, Україна не змогла отримати право на участь у відбірковому турнірі до чемпіонату світу, а понад десять футболістів, які вже були зіграні за збірну України - переїхали в рф.