Маніпуляції навколо рішення USAID призупинити фінансування проєктів в Україні

Американська агенція з міжнародного розвитку (USAID) отримала розпорядження призупинити всі проєкти та видатки на них в Україні. Це сталося через рішення Держдепартаменту США, який поставив на павзу міжнародні програми допомоги на 90 днів для проведення аудиту.

Рішення передбачає, що жодні кошти не можуть бути витрачені на чинні чи нові програми, доки кожна з них не пройде повторний перегляд і затвердження. Серед українських організацій, що отримували грантову підтримку, зокрема й незалежних медій, призупинення підтримки викликало занепокоєння. Проте водночас у соцмережах “несеться” хвиля зловтішних коментарів і маніпулятивних меседжів, мовляв, “нарешті грантожери залишилися без фінансування”.

1) «Гранти USAID використовувалися для підриву діяльности всередині інших країн»

Такі коментарі демонструють нерозуміння реальної підтримки, яку USAID надавало Україні. Агенція, створена в 1961 році, працює в 158 країнах світу, підтримуючи проєкти у сферах економіки, освіти, енергетики, інфраструктури, медицини, антикорупційних ініціатив та гуманітарної допомоги.

З початку повномасштабної війни USAID надала Україні 2,6 млрд доларів на гуманітарну допомогу, ще 5 млрд доларів пішли на розвиток країни, а 30 млрд доларів були виділені у формі прямої бюджетної підтримки. Ці кошти спрямовувалися на відновлення пошкодженої інфраструктури, зокрема енергетики, відбудову шкіл, друк підручників, медичні послуги, підтримку агросектору та реабілітацію ветеранів та поранених. Водночас важливі проєкти реалізовували не лише громадські організації, на які направлена основна хвиля зловтіхи, але й органи місцевого самоврядування.

Зараз через призупинення фінансування під загрозою опинилися десятки таких ініціатив. Наприклад, Миколаївська міська рада отримала повідомлення про припинення проєктів, пов’язаних з енергонезалежністю та безпекою. Також Veteran Hub уже був змушений закрити Лінію підтримки ветеранів та Хаб у Вінниці. Співзасновниця організації Івона Костина звернулася до бізнесу із закликом підтримати ці ініціативи. Про те, що проєкти на 80 % залежали від цього фінансування, повідомили в Ukraїner та в Слідство.Інфо. Це також безпосередньо зачепить По той бік новин, ви це помітите вже найближчим часом.

2) «Нарешті припиниться ЛГБТ і гендерна пропаганда»

Одним із найпоширеніших тверджень стало те, що, завдяки грантам поширювали “ЛГБТ-пропаганду”. Тому критики радіють, вважаючи, що під виглядом допомоги USAID припиниться фінансування ініціатив, спрямованих на нав’язування “нетрадиційних цінностей”. Насправді більшість проєктів, які стосуються гендерної рівності, мають на меті подолання дискримінації й підтримку вразливих груп населення. Ці організації займаються захистом прав усіх громадян, незалежно від їхніх переконань чи орієнтації. Принагідно згадаємо наш проєкт “По той бік гендеру”, в рамках якого ми боролися з упередженнями й стереотипами про жінок у війську та вимушених переселенок.

Після початку повномасштабного вторгнення багато правозахисних громадських організацій документують воєнні злочини, що дуже важливо в умовах війни. Прив’язування правозахисних проєктів до будь-якої “пропаганди” є підміною понять, що підриває довіру до всієї правозахисної діяльности в цілому.

3) «Грантоїди, грантожери й соросята»

Терміни «грантоїди» або «грантожери» – це інструмент пропаганди, який прийшов до нас із росії. Вони спрямовані на дискредитацію громадських організацій і проєктів, які фінансуються міжнародними донорами. У таких тезах зазвичай йдеться про “агентів впливу”, які, мовляв, “проштовхують повістку” та намагаються “промивати мізки” українцям (згадайте про закон про іноагентів на росії). Ці наративи мають совіцьке коріння, його активно використовували ще в часи холодної війни, коли ідея зовнішніх ворогів активно використовувалася для підтримки внутрішньої політики.

Слово “соросята” походить від імені фінансиста Джорджа Сороса й використовується для позначення людей, які, за твердженнями пропагандистів, лобіюють його інтереси в Україні. Цей термін сповнений зневаги й також має на меті викликати недовіру до тих, хто працює з міжнародною підтримкою, зокрема у сфері реформ. Така риторика не є новою – вона використовувалася в Грузії на початку президентства Міхеіла Саакашвілі, а згодом з’явилася і в Україні, особливо з початком активних реформ після Революції Гідности. Цікаво, що однією з перших хто почав просувати гештеги “соросята”, “грантоїди” та “агенти впливу” в соцмережах стала ексміністерка юстиції з уряду Азарова Олена Лукаш.

Подібні меседжі активно просували й інші політики з колишньої “Партії Регіонів” та забороненої нині “ОПЗЖ”, щоб мобілізувати свій електорат. Заяви про “зовнішнє управління”, що нібито нав’язується Україні через західні ґранти, мали на меті послабити довіру до чинної влади та громадських організацій. У такий спосіб, Захід зображувався як “агресор”, а росія – як потенційний союзник у боротьбі проти цієї вигаданої загрози.

Сьогодні подібні маніпулятивні меседжі спрямовані на те, щоб завдати шкоди репутації громадянського суспільства та підірвати довіру до його роботи. Вони створюють уявлення про грантову підтримку як щось підозріле та шкідливе, хоча насправді ці ресурси спрямовуються на розв'язання важливих суспільних проблем. Мета таких наративів — ослабити незалежні організації, які борються з корупцією, займаються правозахистом, впроваджують культурні ініціативи, сприяють суспільним змінам і, що особливо важливо, підтримують реабілітацію військових та ветеранів.

4) «$297 млн на ток-шоу «Ебаут» та «Українські палаци. Золота доба»

Така перекручена інформація з’явилася після допису нардепа Мар’яна Заблоцького, де він висловив підтримку призупиненню програм USAID та проведенню їхнього авдиту, критикуючи проєкти як “неефективні” та “беззмістовні”. На його думку, більшість коштів, виділених на ці ініціативи, не досягає кінцевих отримувачів в Україні, залишаючись прибутком американських компаній-виконавців. Він заявив, що значні суми, розписані на “круглі столи” та культурні проєкти, не виправдовують свого фінансування. Як приклад, депутат наводить видатки на проєкти, пов'язані з культурними заходами чи медійними кампаніями, наприклад, фільмування ток-шоу, організацією музичних резиденцій або підтримкою локальних ініціатив.

Однак його аргументи є маніпулятивними, адже у звітах, на які він посилається (до речі, вже видалені), згадується значно ширший спектр проєктів. Наприклад, в одному йдеться, що було профінансовано понад сотню ініціатив на 331,5 мільйонів гривень. Серед них: підтримка прифронтових громад, допомога Центрам надання адміністративних послуг у деокупованих районах, доставлення обладнання для Харківського обласного центру служби крови, створення освітнього хабу в Запоріжжі для ВПО та вразливих дітей, підтримка театру в Херсоні тощо. Серед цих ініціатив є і Youtube-проєкт “Ебаут”, зокрема, підтримали виробництво дев’яти роликів, які отримали 1,6 мільйонів переглядів і подальша співпраця не передбачена.

Подібним чином в іншому звіті про комунікаційні кампанії, де загальний бюджет на контент та комунікацію склав близько 70 мільйонів гривень, Заблоцький акцентує на тому, що кошти серед інших отримали проєкти “Українські палаци. Золота доба” та “КоледжCheck”, але не згадує, що кошти також були спрямовані на підтримку кількох міністерств, зокрема Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської інтеграції.

Варто додати, що на сайті руху “Чесно” в описі політика зазначено, що у 2019 році був обраний народним депутатом дев’ятого скликання від партії “Слуга народу”, є членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Також його пов'язують з лобіюванням тютюнових компаній і “соєвих поправок” у парламенті.

У підсумку, такі заяви виглядають як інструмент для політичних маніпуляцій, спрямований на дискредитацію міжнародної допомоги. І варто замислитись, якщо на українську культуру не виділятимуть кошти й український контент зникне, хто швидко заповнить цей вакуум?

5) «Ці громадські організації все одно ні на що не впливають і лише отримують «легкі гроші»

Аудит оцінить, наскільки ефективними були проєкти. Але ті, хто зловтішаються з призупинення грантових програм для організацій, применшують роль, яку вони відіграють. Вони створюють середовище для нових ідей, контролюють владу, просувають реформи та розв'язують локальні проблеми, які часто ігнорує держава. Завдяки підтримці донорів реалізовувались не тільки масштабні інфраструктурні проєкти, а й розбудовувалось відкрите громадянське суспільство. Зупинка цих програм ризикує відкотити досягнуте на кілька років назад. Варто також зауважити, що для багатьох грантових організацій, таких як USAID, обов’язковим є публічне звітування і зазначення їхньої участи у фінансуванні — це важлива умова роботи з ними.

6) «Прийшов час медіа вчитися заробляти самим»

Призупинення фінансової допомоги від USAID матиме вплив і на український медіасектор. Як зазначає Отар Довженко, креативний директор Lviv Media Forum, незалежні медіа знову ризикують опинитися в ситуації, коли замість розвитку й удосконалення будуть змушені боротися за виживання. А коли на перший план виходять цінности виживання, буде ще важче говорити про професійні стандарти, етику, про оригінальний контент замість копіпейсту і переписування пресрелізів, про важливі, але не найклікабельніші теми. У таких умовах першими можуть зникнути найякісніші й найпринциповіші медіа, які не пішли на компроміси з рекламою онлайн-казино чи місцевою владою.

На тлі війни диверсифікація джерел доходів (через рекламу та платну підписку), хоч і залишається потенційним розв'язанням проблеми, є вкрай складною для впровадження. Тому Отар Довженко зауважує, якщо ви цінуєте якісні медіа і прагнете побачити український медіасектор сильним, зараз саме час підтримати ті видання, яким ви довіряєте. Це може бути фінансова допомога, партнерські проєкти або навіть звичайна рекомендація й добре слово