Що не так з інтерв'ю з матір’ю дівчинки Лізи, яка загинула від ракетного обстрілу у Вінниці?

У сьогоднішньому дописі ми поговоримо не про звичні фейки, а про псевдожурналістику.

 

Мабуть багато хто з вас уже побачив відео з матір’ю чотирирічної дівчинки Лізи, яка загинула внаслідок ракетного обстрілу у Вінниці. Це відео миттєво розійшлося по численним телеграм-каналам із заголовками «перше інтерв’ю», «емоційне інтерв’ю», «інтерв’ю з лікарняної палати»… Доки в пабліках «смакували» відзняте на камеру горе жінки, що втратила дитину, медійники почали шукати, що за журналісти і як вони потрапили до лікарняної палати. 

 

Автора відео однією з перших знайшла Олена Шкарпова – ним виявився Антон Кудінов. Скоріш за все, він є фіксером (місцевим координатором, який допомагає іноземним журналістам), адже в кадрі бачимо логотип італійського новинного телеканалу «RAI NEWS 24», а на відео в телеграм-каналах є плашка «fixerinform».

 

Як пояснював Антон Кудінов, відео і фото з Іриною він опублікував, «щоби світ нарешті почув та побачив як вчергове його байдужість допомагає вбивати наших дітей».

 

Нині після численних обурливих коментарів, серед іншого від правозахисників, допис уже видалено. Але такого відео взагалі не мало бути, адже те, що відбувається у кадрі не є журналістикою і суперечить усім етичним нормам.

Головне плавило для журналістів у спілкуванні із людьми, які пережили травму, – не нашкодити. А що ми бачимо? Жінка лежить у лікарні, приєднана до апаратів і вочевидь під дією ліків. Їй дають відео з її загиблою дитиною. Важко розібрати слова, які говорить мати, бо вона задихається від сліз, тому те, що відбувається важко назвати інтерв’ю. При такій розмові обов’язковим є психолог. Бо «інтерв’ю» не тільки порушує етичні стандарти, воно спричинило повторне проживання травми і поставило її життя під загрозу.

 

Більше того, ми не знаємо, чи довідалась жінка про смерть доньки саме від журналістів, але така ймовірність є. Напередодні «Суспільне» зробило сюжет із бабусею загиблої дівчинки і з нього відомо – Ірина у лікарні із важкою травмою черева і їй за порадою лікаря про смерть доньки не говорять. 

 

Після того, як медійники і просто дописувачі у «Фейсбуці» дізнались, хто виклав відео у мережу, під дописом Антона Кудінова з’явились сотні коментарів. Тоді чоловік зробив апдейт свого посту, де назвав критиків «панікершами із вайберу», бо нібито Ірина Дмитрієва дала згоду на інтерв’ю. «Напишу один раз, що інтерв’ю і зйомка відбувались за згоди і бажання матері, яка хоче, щоб її історію почув увесь світ та щоб світ припинив ці злочини» (скрін допису у нас зберігся, до того ж згодом Антон знову його опублікував, обізвавши всіх ботами і корисними ідіотами кремля).

 

По-перше, не світ має припинити злочини, а росіяни, які влаштовують нам щоденний ракетний терор. По-друге, незрозуміло, як саме істерика згорьованої жінки допоможе зупинити війну. У цій ситуації більше схоже, що журналісти скористались психологічним і фізичним станом жінки заради власної вигоди. Навіть якщо Ірина справді погодилась на зйомку, невідомо наскільки усвідомленою була ця згода, зважаючи на пережите нею. Якщо журналістам аж так хотілося поспілкуватись із мамою Лізи, потрібно було просити дозвіл не в неї, а в лікарів, щоб упевнитись, що така розмова не зашкодить.

 

Ми справді маємо розповідати світові про воєнні злочини, які коять росіяни в Україні, але сенсаційні відео і клікбейтні заголовки заради десятків тисяч переглядів і репостів, у Гаазі нам точно не допоможуть.