Книжки російських окупантів на полицях польських крамниць

Зокрема, обкладинку, яку ви бачите під цим дописом, сфотографувала в польській книжковій мережі "empik" наша читачка. Хоча сама вона не переселенка, а їздила в справах, ця «зустріч» її травмувала.

В анотації до мемуарів читача з перших слів застерігають, що не варто чекати від автора зізнань, каяття чи вибачень, навпаки — він пишається тим, що воював у Сирії, його розпирає від радості, коли розповідає про свою участь у бойових діях.

«Марат пише історію, яку багато хто хотів би забути. Він розкриває закулісся російських військових дій у місцях, де їх офіційно немає», — пишуть на сайті польської крамниці.

До письменницької кар’єри Марат Габідуллін був засуджений за вбивство, потім воював найманцем терористичної організації «Вагнер» у Сирії, Лівії, а також на Луганщині, де розстрілював українців. Був помічником російського військового злочинця Євґєнія Пріґожіна. З березня минулого року живе, де би ви думали — ну звісно, у Франції!

Проте на відміну від багатьох своїх російських колег по тероризму, Марат не збирається просити політичного притулку в цій країні, навіть планує повернутися до Росії, щойно знатиме напевно, що йому ніщо не загрожує.

Таких "біженців" як Марат дуже багато. Раніше ми вже розповідали, як російські солдати втікають за кордон, де починають розповідати про своє «прозріння» (а насправді займаються відбілюванням росіян).

Або ось історія десантника павла філатьєва, який, живучи у Франції, масово роздавав інтерв’ю провідним закордонним виданням, у яких цілком серйозно пояснював журналістам, що російські військові не винні в загибелі українських цивільних. «Їх смерть часто є наслідком збігу обставин, неправильно випущеної ракети, людської помилки», - каже він.

Усі ці випадки яскраво демонструють, що навіть якщо у когось ще є примарне уявлення, що війна в Україні – це «проблема лише України та росії», то "Вагнер" є реальною загрозою безпеці світу. Зважаючи на те, скільки людей, засуджених за серйозні злочини, опиняються серед вагнерівців, а згодом можуть спокійно гуляти на волі, і навіть видавати книжки (sic!)

Просто вдумайтеся: поки за кордон виїхали мільйони українок з дітьми, рятуючись від обстрілів російських солдат, ці самі російські солдати потім можуть аналогічно виїхати за кордон і, умовно, жити з біженками в одному будинку. Бо вони покаялися. Після Бучі, Гостомеля, Ізюма.