Шовінізм за мовною ознакою
В соцмережах теж поширювали фейкові слова, які буцімто є в українській мові: спалахуйка (запальничка), міжповерховий дротохід (ліфт), передринькувач (важіль передач), пісюнковий злодій (ґвалтівник), бачик (телевізор), гумовий нацюцюрник (презерватив), штрикалка (медсестра, шприц), піхвознавство (гінекологія), розчепірка (парасолька).
Їх немає в жодному офіційному словнику. Це народна творчість. Ці та багато інших слів вигадали заради сміху.
Ось такий коментар (див.скрін) прилетів нам під мемом, де ми позначали два фото: горішнє й долішнє. Пригадався наш допис про це ще за 2020 рік.
Тоді в соцмережах теж поширювали фейкові слова, які буцімто є в українській мові: спалахуйка (запальничка), міжповерховий дротохід (ліфт), передринькувач (важіль передач), пісюнковий злодій (ґвалтівник), бачик (телевізор), гумовий нацюцюрник (презерватив), штрикалка (медсестра, шприц), піхвознавство (гінекологія), розчепірка (парасолька).
Їх немає в жодному офіційному словнику. Це народна творчість. Ці та багато інших слів вигадали заради сміху. Найчастіше їх можна зустріти в україноненависницьких дописах типу:
«Коли чуєш українську мову, складається враження, що її придумали дітлахи в садку, коли передражнювали одне одного» (переклад з російської).
І як доказ наводять перелік таких от неіснуючих слів.
Їх дістають і з приводу, і без уже багато років. Поширювали мережею з нагоди Дня української писемности та мови. До всього іншого додалися жартівливі переклади українською російських дитячих віршиків, які видають за серйозні літературні доробки.
Особливо дісталося «Мойдодиру» Корнія Чуковського. В українській пародії його називають «Шкіромий». Російськомовні джерела на цьому прикладі демонструють "убозтво української мови".
«Ааааа!!!! Кров з очей! Мені, як філологу, це складно читати. Питання одне — що курив автор?» — пише користувачка під одним із таких дописів. З нею погоджується інший дописувач: «Невже дійсно видають книги для дітей з такими віршами?! Це дискримінація російської мови!»
Вірш із такою назвою дійсно існує. І це справді переклад «Мойдодира» Корнія Чуковського. Щоправда пародійний. Авторство приписують Олександру Тарасенку (псевдонім Бабайчик), який буцімто написав ці рядки ще в 1993 році.
Однак на жодному серйозному літературному сайті не вдалося знайти, ні його біографію, ні його книжки. Єдине що є — це сторінка Полтавського педагогічного університету, де повному тезці присвячено цілу статтю, в якій його називають «полтавцем, талановитим журналістом, публіцистом, поетом Олександром Тарасенком». Але про його зв’язок із цією пародією не сказано ані слова.
Хіба що на російських сайтах у рубриці «гумористичні вірші» є фотографія обкладинки книжки з такою назвою. Автор — той самий. Але чи існує така книга насправді — великі сумніви. Авторство одноосібно приписують Тарасенку. Про Корнія Чуковського навіть не згадують. Можливо це самвидав.Хай там що, це не має особливого значення. Важливо, що це не буквальний переклад, а творче осмислення в пародійному жанрі. І ставити його за зразок літературного перекладу відомого дитячого віршу українською мовою — не варто.
Серйозний переклад цього віршу можна прочитати, наприклад, у Максима Рильського під назвою «Мийдодір». Просто порівняйте. До речі, не дарма це зробив саме Рильський, оскільки він приятелював із Корнієм Чуковським.Цікаво, що і сам Чуковський, аби хотів — міг би перекласти свій вірш українською. Адже це його рідна мова, яку він «увібрав разом із молоком матері». Вона родом із Херсонської губернії. Сам поет провів своє дитинство в Одесі.
«Коли вони зустрічалися, наприклад, з Іваном Козловським (український співак) — відразу ж переходили на рідну українську мову. Причому, іноді співали забіякуваті пісеньки — те, що зрозуміло лише людям, які по-справжньому володіють цією мовою, — в інтерв’ю Радіо Свобода пригадує онук поета Дмитро Чуковський.За його словами, Корній знав «Енеїду» Котляревського напам’ять і наводив багато нісенітниць — прикладів неправильного перекладу навіть великих поетів.
По той бік новин: у неологізмах немає нічого поганого, так само як і в запозиченнях. У мережі є навіть майданчик для пошуку, обговорення та відбору влучних відповідників до запозичених слів. Спробуйте знайти українську версію слова підшипник — своїми знахідками діліться в коментарях.
Погано, коли хтось ставить одну мову вище за іншу. Не існує об’єктивного способу визначити, яка мова найкраща з-поміж інших. Раніше ми спростували фейк про те, що українська мова посіла друге місце в світі за милозвучністю. Не було такого конкурсу. А якщо б навіть хтось його таки провів — його результати були б виключно суб’єктивними.
