Чи може публікація в соцмережах даних про зниклих військових нашкодити їм?

До підконтрольних "Молитві" груп належать: «Доброго вечора, ми з України!», «Україна сьогодні», «Си́льная Украи́на», «Пошук людей під час війни», «Пошук людей / Поиск людей». Кожна з них має десятки тисяч учасників. На саму «Молитву» вже підписалося понад 176 тисяч людей (+7000 за останні два місяці!) Адмініструють її чомусь із…Вірменії.

То чи варто довіряти цим групам дані про своїх зниклих родичів?

Якщо коротко — ні. Далі докладно.

У нас немає прямих доказів, що ці сторінки та групи збирають інформацію на користь ворога. Але так само ми не можемо гарантувати, що що їхні адміни цілеспрямовано не збирають дані для росії.

Ми лише можемо ставити запитання, які виведуть «благодійників» на чисту воду. Навіть якщо припустити, що вони дійсно хочуть допомогти рідним знайти зниклих, то як у цьому може зарадити публікація у таких групах? Хто повинен їх читати, щоб упізнати полоненого чи зниклого безвісти військового? Цивільні тут навряд чи стануть в нагоді. 

Щоб остаточно відбити будь-яке охоту зв’язуватися з цими групами, достатньо просто промоніторити їхній контент. Почнімо зі «спрута» — «Молитви». У профілі вказано, що сторінка пов’язана з ресурсом superblognews. З першого погляду зрозуміло, що це звичайнісінький сайт-сміттярка.

Останні новини мають ось такі “цікаві” заголовки російською мовою: «Росіянам розповіли, як обрати і де купувати презервативи», «Вагінальний оргазм: сексолог розповів, де і як шукати блаженство», далі щось вірменською мовою про вундеркінда, що отримав нагороду за метод лікування папіломи. В цьому вінегреті бачимо й українські новини. Наприклад, про візит Байдена до Києва. 

У рубриці «Technology» – суцільні Lorem ipsum. Це беззмістовний текст, яким заповнюють макет сторінки там, де в майбутньому плануються якісь публікації. 

Чи готові ви тепер довіряти цим людям дані про своїх зниклих рідних?

Йдемо далі. Чи не найпопулярніша сторінка, пов’язана з «Молитвою» — це «Пошук людей під час війни» (402,7 тис. учасників). Як указано в профілі, групу створили 13 лютого 2020 року. Тоді вона називалася…«PREMIUM - натуральное белье и одежда высокого качества». 

10 березня минулого року групу перейменували. Про це є допис – «Тепер це група, для пошуку рідних, близьких людей, з якими немає зв'язку в цей нелегкий час». 

На відміну від багатьох інших схожих груп, учасників сюди додають після схвалення адміна. В описі також чітко прописані правила: що можна публікувати, а що ні. 

Наприклад: «Якщо ви знаєте, що ваша близька людина в полоні, чекайте обміну! Дописами в соц.мережах Ви можете тільки нашкодити військовому!», «Якщо ви хочете знайти військового, тоді напишіть свій допис без подробиць військового, та додавайте фото без зброї, без воєнних об'єктів на фото, приберіть всі номери, які пов'язані з військовими».

Водночас у стрічці маса фото військових саме як військових — в однострої, а в описах – інформація, в яких населених пунктах вони були, коли виходили на зв’язок востаннє. 

Ми в жодному разі не критикуємо рідних та близьких, які за будь-яку ціну хочуть знайти дорогу їм людину. Але нагадуємо, що і в Міноборони, і в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими вже котрий місяць наголошують: публікація в соцмережах даних про зниклих військових може їм нашкодити.

Чому не можна «світити» дані зниклих військових?

• Поширення розгорнутої інформації про конкретну людину (військову), яка знаходиться в полоні, може ускладнити процес обміну і становити небезпеку для самого полоненого;
• Інформація про значущість людини, її політичні погляди, місце служби, попередню роботу, рідних та близьких провокує прискіпливе ставлення ворога. Як наслідок — вимоги до обміну конкретної особи можуть бути завищені, а сам процес максимально ускладнений;
• Розповсюдження інформації про позивні, військову частину, місце дислокації підрозділу, обставини потрапляння в полон несе загрозу не тільки самому полоненому, а й його бойовим побратимам та підрозділу.

Заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр радить утриматися від публікації дописів про зниклих військових, особливо публікуючи при цьому їхні фото у військовому однострої: 

«Вказана особа дійсно може перебувати в полоні, але ворог при цьому вважає її цивільною. Або особа може просто переховуватись на тимчасово окупованих територіях і шукати можливості повернутись. Оприлюднюючи дані і фото такої людини, ви даєте ворогу орієнтир на пошуки».

Куди звертатися?

• У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими радять звертатися до їхньої консультаційної лінії з питань поводження з військовополоненими: 0954127424. Теелфонувати можна у будні з 10:00 до 16:00. Адреса приймальні: м. Київ, вул. Спаська, 37.
• Національне інформаційне бюро: 1648, (044)287 81 65.
• Об’єднаний Центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ: +380676508332, +380980873601
• Національна поліція: +380894201866
• Міжнародний комітет Червоного Хреста: 0 800 300 155

А якщо зникли цивільні?

Як і випадку з військовими, заявляти про це теж варто, але у відповідні структури. Для цивільних це Нацполіція, Національне інформаційне бюро, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство внутрішніх справ.

Крім цього є низка проєктів, які цим займаються. Важливо, щоб вони співпрацювали з Нацполіцією та Націнформбюро, тобто, з тими структурами, які безпосередньо відповідають за пошук зниклих. Перевірте це! 

То що, навіть про зниклих цивільних не можна писати у соцмережах?

По-перше, ви не знаєте, куди фото людини помандрують далі і як їх використають.

По-друге, в Офісі Уповноваженого з прав людини нагадують три правила, як діяти, якщо у вас під час війни зник хтось із близьких:

1. Не передавайте власникам/користувачам пабліків, телеграм-каналів чи груп паспортні й особисті дані про себе чи зниклого родича.
2. Довіряйте лише офіційним пошуковцям, а саме: Офісу Уповноваженого зі зниклих безвісти, Національному інформаційному бюро, СБУ, Координаційному штабу з поводження з полоненими.
3. Якщо випадково побачили на фото чи відео у пабліку (навіть ворожому) рідну людину, зробіть скриншот, стоп-кадр, запишіть дату і час допису, випуску новин. Усе це допоможе професійному пошуку й може бути доказом у такій роботі.

Водночас, в одній із груп, де шукають зниклих є ось таке повідомлення: «Увага! Будьте обережні! Дуже багато шахраїв бігають по групах і шукають собі наживу! Телефонують на мобільні телефони тим, хто шукає своїх чоловіків, синів, татусів, які на фронті, розмовляють мовою агресора і вимагають гроші, ніби вони у них в полоні», – тож якщо й наважуєтеся шукати близьких через соцмережі, зважайте і на таку небезпеку