Політичні фейки та маніпуляції: що казав американець Глен Лоурі про Україну на своєму ютуб-каналі

Ми отримали запит від журналістів щодо тез відомого американського економіста Глена Лоурі, які він сказав на своєму ютуб-каналі “The Glenn Show” (104 тисячі підписників). Глен позиціонує себе як соціальний критик та громадський інтелектуал. У Вікіпедії його називають доктором філософії та професором Браунівського університету (також раніше викладав у Гарвардському університеті).

Нещодавно він висловився щодо російської війни проти України, використовуючи типові наративи з російських пропагандистських методичок. Розберімо три найпримітніших, які наочно показують, чому цьому пану не варто довіряти.

 

 

 

«Важливо розуміти, що коли він (Байден, - ред.) був віце-президентом, президент Обама призначив йому портфель питань України. Байден фактично тісно співпрацював з Вікторією Нуланд та іншими, щоб допомогти сформувати державний переворот у 2014 році (в Україні, - ред.). Це зрушило кризу, яка тепер переросла у війну. Джо Байден був глибоко залучений в українські справи протягом тривалого часу”, - каже у своєму шоу Глен Лоурі.

 

“Державний переворот в Україні у 2014 році”, “антиконституційний переворот”, “силове зміщення легітимної влади”, “громадянська війна” — це меседжі, які несе один із найрозповсюдженіших наративів російської пропаганди протягом останніх майже 10 років. Революцію Гідности 2014 року та події на Майдані російська влада називає “державним переворотом”, на чому неодноразово наголошував російський диктатор володимир путін. При цьому він не забував додавати, що “Майдан організовано США за кошти Держдепу”.

Наприкінці листопада 2013 року політична ситуація в Україні почала погіршуватися. Напруга досягла піку, коли тодішній президент Віктор Янукович відмовився підпсувати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. І це при тому, що згідно з соцопитуваннями більшість населення країни виступала за євроінтеграцію. Як потім зізнався Янукович, він і не збирався підписувати цю Угоду.

21 листопада 2013 року на Майдані почали збиратися незадоволені діями влади українці. Протест почався як спротив проти відходу від законодавчо закріпленого європейського курсу. 30 листопада "Беркут" жорстоко розігнав протестувальників Євромайдану, більшість із яких були студентами. Щонайменше 79 людей отримали травми, троє – зникли безвісти.

Наступного дня сотні тисяч людей вийшли підтримати мітингарів. Серед їхніх вимог було покарання винних у кривавому розгоні Майдану. Акція отримала назву “Марш мільйонів”. На віче на Майдані Незалежности зібралися, за різними оцінками, від 500 тисяч до одного мільйона людей. Того ж дня у Києві відбулися перші зіткнення між міліцією та протестувальниками.

Протест підтримали в різних містах країни, а Майдан переріс у безстрокову акцію в центрі Києва, щонеділі відбувалося “Народне Віче”.

Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання українців миритись із перетворенням країни не лише де-факто, але й де-юре на одну з колоній росії.

У ніч проти 11 грудня, незважаючи на завірення Януковича, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС Кетрін Ештон, спецпризначенці та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників із зайнятих ними позицій. Але це їм не вдалося.

16 січня 2014 року провладна більшість у Верховній Раді ухвалила пакет «Законів про диктатуру», які на думку більшости експертів, обмежували права громадян, надавали владі більше можливостей карати учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство. Закони ухвалювали поза системою «Рада» та без обговорення.

Це значно загострило і без того напружену ситуацію в країні.

Почалися силові сутички між протестувальниками та поліцією, внутрішніми військами. У той самий час прибічники влади — «невстановлені особи», бійці спецпідрозділів та “тітушки” — коїли злочини: викрадали людей, катували Ігоря Луценка, Дмитра Булатова, вбили активіста Юрія Вербицького, привселюдно роздягнули і принизили «фотосесіями» на морозі Михайла Гаврилюка.

22 січня з’явилися перші повідомлення про загиблих протестувальників (Сергій Нігоян, Михайло Жизневський) від куль снайперів.

18 лютого розпочався “Мирний наступ” протестувальників до Верховної ради, силове протистояння поновилося, загинуло кілька осіб. У ніч проти 19 лютого у Львові, Івано-Франківську, Тернополі відбулися штурми обласних адміністрацій, правоохоронних відділів, управлінь СБУ. Силовики штурмували позиції майданівців. На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 людей, у тому числі: 9 співробітників силових структур; 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.

А вже 20 лютого відбулись основні події на Майдані, де загинуло багато протестувальників, яких назвали “Небесною Сотнею”.

У цей день зранку силовики розпочали самовільний відхід від Майдану. Близько 9-ї ранку протестувальники перейшли в наступ і, не зважаючи на шалений обстріл снайперами, швидко повернули всі втрачені 18-го числа позиції і розширили контрольовану зону. Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулося на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж півсотні майданівців.

Того ж дня, близько 17:00 зібралися 239, в основному опозиційних, народних депутатів, які після довгого обговорення близько 22:00 ухвалили постанову про незаконність «антитерористичної операції» та виведення всіх підрозділів силових структур у місця постійної дислокації.

Цього ж дня надвечір розпочалися перемовини європейських міністрів і опозиції з Януковичем, у результаті яких Янукович погодився на дострокові вибори президента не пізніше грудня 2014 року.

Саме 20 лютого 2014 року росія почала військову операцію з захоплення автономної республіки Крим.

22 лютого Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів усунула Віктора Януковича з посади президента України (конституційна більшість). Також звільнили низку найвищих високопосадовців. Тобто частина депутатів правлячої партії теж віддали свої голоси за усунення Януковича з посади президента.

Сам Янукович утік зі своєї резиденції до росії.

 

 

Як бачимо, події 2013-2014 років на Майдані — це був народний протест і у тодішньої влади була купа моментів та можливостей не загострювати протистояння. Жодних доказів про фінансування Майдану за кошти Держдепу США так і не було надано. Усе це залишилося на рівні конспірології та хворобливих фантазій російських пропагандистів.

Тодішня влада теж намагалася збирати своїх прибічників, але більшість із них — це бюджетники, залежні від керівництва, а також проплачені «активісти».

Переважна більшість українців підтримували Майдан, а тому назвати це державним переворотом не можна. Протестувальники жодного разу не загострювали ситуацію першими, підкреслюючи завжди, що це мирна акція.

Влада змінилась в країні шляхом голосування у вищому законодавчому органі країни — Верховній Раді.

Тодішня американська влада виступала за мирне врегулювання політичної ситуації, яка склалася в країні, але влада Януковича постійно загострювала ситуацію, ухвалюючи “диктаторські закони, намагаючись розігнати Майдан, використовуючи проти протестувальників вогнепальну зброю. Представники американської влади приїжджали на Майдан, зустрічалися з активістами, лідерами опозиції, підтримуючи євроінтеграційний курс.

У травні 2014 року в Україні провели дострокові президентські вибори, на яких переміг Петро Порошенко. Того ж року восени відбулися дострокові парламентські вибори. Тобто, владу в країні на Майдані ніхто не захоплював.

 

“Він (путін, - ред) не поганий хлопець, він не реінкарнація когось жахливого. Тут немає чіткої чорно-білої лінії, де український суверенітет знаходиться на хорошому місці. путін зробив усе можливе, щоб уникнути цієї війни, він був глибоко зацікавлений у виробленні врегулювання шляхом переговорів, він не хотів завойовувати Україну, але він відчував, що ми перебуваємо в процесі перетворення України на де-факто члена НАТО”, - заявив Глен Лоурі.

 

Ця теза не відповідає дійсності. Ще 20 лютого 2014 року росія почала військове захоплення української автономної республіки Крим (пізніше путін визнав, що там діяла російська армія). У березні 2014 року через фіктивний “референдум” росія анексувала частину України. Пізніше в 2014 році почалася гібридна війна росії проти України в Донецькій та Луганській областях, Гібридна, оскільки офіційно російська влада не визнавала участь своєї армії, але зброя, боєприпаси, кадрові військові, так звані “добровольці” постачалася в українські області, для їх захоплення. В 2014-лютий 2022 роки росія вела проксі війну проти Україну, повністю контролюючи так звану “владу” та “армію” так званих “днр”, “лнр”, бо середній та вищий рівень керівництва там — це кадрові російські офіцери.

Протягом 8 років, контролюючи Крим та частину Донбасу, росія саботувала виконання Мінських домовленостей, про що потім сама й зізналася, готуючися до повномасштабного вторгнення.

Колишній заступник голови офісу президента росії владислав сурков у лютому 2023 року заявив, що працював над Мінськими угодами, виходячи з того, що вони не повинні бути виконані.

Як бачимо, поки у Києві ще тривав Майдан, росія вже розпочала захоплення територій України. росія не може впливати на рішення України щодо вступу до НАТО чи ЄС. Станом на 24 лютого 2022 року росії не загрожував ані блок НАТО, ані будь-яка інша країна. Відбулася саме російська повномасштабна агресія, коли після 8 років приховування, на територію України вже офіційно вдерлася ворожа армія.

Звісно, що жодних переговорів у кремлі не бажали та не бажають (не зважаючи на те, що вони це декларують), бо окупація територій України супродовжувалося внесенням у 2022 році в російську конституцію нових нових “суб’єктів федерації”, а саме Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей.

 

“Той факт, що росіяни сьогодні набагато краще справляються на полі бою, за іронією долі, мінімізує перспективи ескалації”, - знову ж таки зазначає Глен Лоурі.

 

Будь-які нові захоплення українських територій російським агресором лише віддаляють від часу, коли суверенітет та територіальна цілісність України буде відновлена. Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що мир та завершення війни в Україні можливе лише тоді, коли країна поверне повний контроль над територіями в рамках кордонів 1991 року.

Нові захоплення територій росіянами — це анексія нових територій, і ще більше невизнаних суб’єктів світовою спільнотою. Захоплення українських міст, таких як Мариуполь, Бахмут, Мар’їнка — перетворюють ці міста на руїни. Тому тези Лоурі виглядають відверто проросійськими. Людина радіє успіхам агресора, вважаючи що чим більше він захопить, тим менше мотивації до спротиву буде в українців. Це повне толерування дій росії та виправдовування її збройної агресії в Україні 

 

Підготував Євген Лісічкін.