Як за кошти США романтизують та виправдовують згвалтування російськими окупантами українок

Кілька днів тому на ресурсі “Север.Реалии” (визнано іноземним агентом у росії з листопада 2019 року) вийшов матеріал під заголовком «Зрадив сім'ю – зрадить і батьківщину. Російські військові зраджують дружинам на фронті» (переклад — ПТБН). 

В українському інформаційному полі на матеріал одним з перших звернув увагу редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко.

В матеріалі за кошти США відверто романтизуються і виправдовуються зради російських окупантів в Україні. В тексті наголошують, що українки погоджуються на інтимні стосунки з загарбниками з фінансових міркувань.

Але немає ані слова про те, що їх примушують до цього силою, що вони можуть робити це банально, щоб вижити. Звичайнісінький страх бути застреленими. Або ж навіть від голоду — коли немає навіть буханки хліба, вдома діти пухнуть, а тут банка тушонки.

Чому за гроші США? Бо медіапроєкт “Север.Реалии», заснований у вересні 2019 року російською службою “Радио Свобода” (було визнане іноземним агентом в росії в 2017 році), яке фінансується за рахунок коштів, що надаються Конгресом США через Агентство США з глобальних медіа (USAGM).

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, сайт “Радио Свобода” та інші медіапроєкти цієї структури почали блокувати на території росії. Декілька разів “Радио Свобода” штрафували на десятки мільйонів рублів за відсутність примітки «іноземний агент», а потім розпочали процедуру примусового банкрутства через суд.

Зараз сайт “Радио Свобода” заблокований в державі-агресорі, а редакція виїхала з країни. Проте навіть така релокація не змогла вивітрити з голів російських, даруйте на слові, журналістів пропагандистські наративи.

У матеріалі дають цитати дружин російських окупантів, де ті їх називають “героями СВО”, а зрада дружині з українками називається найменшим із гріхів, які є на війні.

Наводимо цитату дослівно:

«Не хотелось бы, чтобы мое объяснение прозвучало, как "оправдание" мужа, который кому-то изменил. Но "предать семью" и "предать родину" – это все категории мирного времени. Это в мирной жизни у нас есть время рассуждать: что такое "предать семью", какие обещания я семье давал? Чем я ее предам, а чем не предам? А что такое "родина", где она у меня? На фронте, как в армии, все эти рассуждения отключаются. Мощно включаются инстинкты.
Не надо романтизировать и героизировать войну – человек на войне не "родину защищает", а пытается выжить. Каждый день. И действует согласно приказам. При этом он оказывается на территории безнаказанности – можно все то, чего нельзя было в мирное время. Нет прямого запрета, наказывать некому. А значит, можно взять чужое, ограбить, можно ударить человека безнаказанно, можно стрелять, можно изнасиловать. Есть выражение "война все спишет", и оно в целом отражает реальность. Изменить жене – наименьший из грехов в той системе координат, в которую попадают люди на фронте. Это прощается легко, не задумываясь.

Опять же, если кого-то из жен это волнует, можно попробовать еще до отъезда мужа на фронт обсудить вопросы измен и физической верности. Как мы относимся к верности? Только на этом держится наша семья или все-таки не только? Какие формы неверности простительны, а какие нет? А если с товарищем на фронте? Одинаково ли муж и жена на эти вещи смотрят или нет? Может, это и не самый подходящий момент, чтобы учиться разговаривать о таких сложных вещах. Но более подходящего может и не представиться».

Кінець цитати.

Зрада cім’ї виправдовується інстинктами та тим, що війна — це територія безкарності, де немає ніяких прямих заборон.

Дружинам російських військових взагалі радять не звертати на це уваги, бо на війні дуже сильно страждає психіка людини. Пропонується перед поїздкою окупанта на фронт, з ним проговорити, що буде вважатись зрадою, а що ні, та які форми є допустимими.

Цитуємо:

«Но опять же возникают и просто отношения просто людей. Да, они оказались по разные стороны фронта, но они говорят на одном языке. И кто-то кого-то спас, кто-то кому-то помог, вылечил. Возникают благодарность и нежность, а адреналин и угроза смерти усиливают эти чувства в разы. И вот перед нами уже не военный и жертва, а просто мужчина и женщина. И, находясь на линии фронта, они лучше нас понимают, что никакие они друг другу не враги и войну эту придумали не они. – говорит Анастасия Рубцова».

Кінець цитати.

Ну і звісно матеріал не обходить наратив про “один народ”, “украинцы и россияне - братья, разговаривают на одном языке”, а також про те що російські військові є “маленькими людьми, они войну не придумали, и они ни в чем не виноваты, то все большие дяди”