Чому батьки підвішували дітей за вікнами: історія незвичайного винаходу

З року в рік у соцмережах і медіа публікують раритетні фотографії та відео підвішених за вікнами висоток кліток, у яких граються діти. Без остраху дивитися на це неможливо — від прірви їх відгороджує лише тендітна конструкція.

Виявляється, ця дивна штуковина справді була винайдена сто років тому й деякий час навіть активно використовувалася. Про це свідчить відповідний «патент на переносну дитячу клітку». Його подала Емма Рід, мешканка міста Спокан, штат Вашинґтон.

У його обґрунтуванні йшлося про те, що в батьків, які проживають у висотних будинках, виникають труднощі з вихованням дітей, зокрема — їхньому доступі до свіжого повітря. У квартирах банально немає належної вентиляції. Винахід пропонує вирішення цієї проблеми — підвішувати на зовнішній частині будівлі, поруч із вікном, спеціальні клітки, в які можна посадити маленьку дитину.

Багато таких «дитячих балконів» з’явилося в Лондоні в 1930-х роках. Вони були схвалені деякими міськими радами, а також Chelsea Baby Club, організацією з догляду за дітьми, яка розповсюджувала клітки по місту. Пізніше деякі британські архітектори включили їх у свої проєкти для будинків середнього класу.

Це явище було поширеним навіть у 1953 році, коли лондонські новинарі з British Pathé зняли фільм про цю тенденцію (кадри з нього можна побачити тут).

Надихнути на винахід Рід могла праця педіатра Лютера Еммета Голта, який у своїй книзі 1897 року «Догляд за дітьми та їх годування» радив немовлятам багато сонячного світла та свіжого повітря.

Голт вважав, що на свіжому повітрі «покращується апетит, покращується травлення, щоки червоніють, і видно всі ознаки здоров'я». Люди до нього дослухалися: у 1904 році батьки вже садили немовлят на дахи будинків