Вчені вперше спостерігали, як орангутанг вилікував себе рослиною? Маніпуляції від українських медіа

Ймовірно, ви зустрічали новину про суматранського орангутанга Ракуса, який лікував рану на обличчі лікарською рослиною. В українських медіях повідомили, що таку поведінку дослідники зафіксували вперше.

За джерело взяли публікацію в мегажурналі “Scientific Reports” [1]. Ну як взяли? Опублікували її переказ в іншому навколонауковому виданні “Science Alert” (УП) або ж взагалі не вказують джерело (BBC) [2, 3].

Ми прочитали цей текст. Наш вердикт — журналісти, які переказували його в новинах, трохи перемудрили у своїх “сенсаційних” висновках.

По-перше, це не перший випадок, коли зафіксували нібито самолікування серед тварин. Наприклад, раніше помічали, як шимпанзе та горили ковтають ціле листя деяких рослин (Asteraceae) і це може бути пов'язано з виведенням кишкових паразитів.

У своїй статті науковці згадують про поранену самку орангутанга, яка харчувалася листям імбиру, а він, як відомо, використовується в народній медицині. Також пишуть про борнейських орангутангів, які жували листя (Dracaena cantleyi), а потім втирали суміш у руки й ноги.

Dracaena cantleyi місцеве населення використовує для лікування різних захворювань, включаючи біль у м'язах та суглобах. Пишуть навіть, що шимпанзе використовують комах при лікуванні ран. В усіх цих історіях велику роль відіграє трактування та припущення вчених.

По-друге, відсутні відео та фотофіксація процесу лікування. Ті світлини та відео на яких видно, як орангутанг харчується листям Fibranaurea tinctoria, зробили наступного дня після лікування. На жаль, немає можливості оцінити, як саме Ракус обробляв рану розжованою рослиною.

По-третє, ми не можемо бути впевнені на 100%, що Ракус використовував саме Fibranaurea tinctoria для лікування. Дослідники пишуть, що вони не взяли зразок рослини через відсутність відповідних дозволів. Визначати видову приналежність довелося на основі фотографій, а листя багатьох рослин, як відомо, має схожі риси. Для надійної ідентифікації потрібен плід чи квітка.

По-четверте, тваринам властиво зализувати рани. Ракус слинив рану на обличчі під час харчування і цілком ймовірно, що вона йому свербіла чи боліла через рух щелеп. Рослина Fibranaurea tinctoria є частиною раціону суматранських орангутанів, 47 зі 132 спостережуваних тварин їли її листя та плоди, тому й не дивно, що він її жував.

Законно припустити, що розжовування саме Fibranaurea tinctoria та втирання м’якоті в рану було просто збігом, а на місці Fibranaurea tinctoria могла бути будь-яка інша рослина.

По-п’яте, немає доказів, що Fibranaurea tinctoria сприяє швидшому загоєнню ран.

а) Нам відомо, що багато рослин з “народної медицини” не мають лікувальних властивостей;

б) Завдяки сучасним науковим приладам можна побачити різні хімічні складники рослини, а серед них за бажання не важко знайти ті, які мають знеболювальні та жарознижувальні властивості. За такого підходу знайти “цілющі” властивості можна і в кропиви, і навіть у фіалці.

На нашу думку, історія про орангутанга Ракуса в медіях була висвітлена досить антропоморфно. Складається враження, що орангутанг свідомо використав Fibranaurea tinctoria знаючи про її лікувальні властивості, а це зі свого боку прискорило загоєння.

Але рана могла загоїтися сама собою, а ця рослина просто входить в раціон тварини, та й не дивно, що Ракус слинив рану. У цій історії фігурує лише один орангутанг і цього замало для ствердних висновків, що орангутанги займаються самолікуванням відкритих ран рослиною Fibranaurea tinctoria