ПІДТРИМАТИ НАС
Допомога
ЗСУ

Паразитування на загибелі героя: кому це вигідно?

Через швидке поширення неточної або брехливої інформації під час пандемії виник спеціальний термін на позначення цього явища — інфодемія. Поступово він набуває сенсу і для воєнного часу: бачимо навалу однотипних і циклічних фейків, спрямованих на поширення занепадницький настроїв серед цивільного населення та військовослужбовців. При чому ворожі пропагандисти працюють настільки ювелірно, що вигідні їм наративи добровільно поширюють навіть українські патріоти
СПЕЦПРОЄКТИ
СПЕЦПРОЄКТИ

З останнього — історія загибелі 23-річного старшого лейтенанта 128-ї Мукачівської гірсько-піхотної бригади Дениса Чабанчука.

«…Він помер уві сні, замерзнувши у холодній кабіні з вибитими шибками, зігріваючи останнім теплом свого тіла пораненого товариша, у Луцьку помирала його мама», — пише користувач Ігор Царик (Igor Tsaryk). Його допис поширили 5,7 тисяч людей, 13 тисяч уподобали, тисячі подяк у коментарях.
Денис дійсно героїчно загинув, але ще 17 лютого 2015 року під час передислокації військ із Дебальцевого. А не вже під час широкомасштабного вторгнення, як може здатися з допису.
Згідно з офіційною версією, було все дещо інакше, ніж описує Царик. Машина, в якій перебував Денис, наїхала на міну поблизу села Калинівка (нині Бахмутський район) та залишилася на підконтрольній бойовикам території.
Російські терористи надіслали родичам відео, на якому Денис був уже мертвий. Лише у березні вдалося забрати тіло 22-річного захисника. Поховали Дениса на Алеї Почесних поховань у селі Гаразджа. Він нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Цю версію підтверджує волонтерський проєкт Український меморіал, «Книга пам’яті полеглих за Україну» та «Книга пам'яті Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного». І навіть Вікіпедія.
 
 
Цікаво, що під цим дописом зустрічаються поодинокі коментарі, в яких вказують на те, що Денис загинув за інших обставин. Однак, інші користувачі засуджують такі викривальні зауваження, мовляв, не треба їх переконувати, що за воїнів, які загинули ще 2015 року треба забувати…

Закликаємо вас з особливою пильністю сприймати інформацію з невідомих вам облікових записів, особливо якщо їхні дописи викликають у вас сильні емоції. Це одна з основних ознак, що вами маніпулюють. Не піддавайтеся і не поширюйте неперевірену інформацію. Навіть якщо це до вас зробили десятки тисяч інших людей. Колективний розум теж помиляється.

Це цинічне паразитування на пам’яті загиблого захисника. Тільки уявіть, як боляче читати це рідним Дениса. А за такого масового поширення цілком імовірно, що фейковий допис потрапить їм на очі.
Що стосується Ігоря Царика, нам невідомо, з якою метою він дістав із забуття цю історію. В інтернеті вона циркулює щонайменше ще з 2016 року. Спочатку на фотографії навіть вказували дату смерті, але вже в пізніших поширеннях прибрали. 16 лютого 2016 року цю історію надрукували в газеті Україна молода

Це не вперше люди тиснуть на жалість, розповсюджуючи такі історії. Лише з останній місяць ми спростували дописи про:

— чоловіка з ампутованими ногами, якого видають за пораненого українського військовослужбовця, який віддав здоров’я, але його «ніхто навіть із днем народження не привітав». Насправді це американець у 2016 році після рідкісної хвороби.
— змореного дідуся, який притискає до себе кошеня. За його спиною — згорілий будинок і пожежники. Користувачі натякають, що це українець після російського ракетного обстрілу. Хоча в дійсності на світлині мешканець Туреччини, будинок якого згорів ще кілька років тому від необачного поводження з вогнем.

— українських військових, які нібито від браку спорядження сплять під сніжною ковдрою. Як і в двох попередніх випадках правда виявилася геть іншою, цинічною — це взагалі російські спецназівці під час навчання на виживання 10 (sic!) років тому small logo

НАД ПРОЄКТОМ ПРАЦЮВАЛИ
Сергій Одаренко
Сергій Одаренко
редактор По той бік новин
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ
01 / 01