Риторика російських пропагандистів у відповідь на зміну ситуації на фронті

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну керівники держави-агресорки неодноразово змінювали цілі так званої “спеціальної воєнної операції” (так на росії називають розв’язану ними війну). Серед версій звучало багато абсурдної брехні: від "захисту людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму" до “звільнення російських солдатів із полону” (sic!).

24 лютого диктатор путін назвав метою нападу на Україну "захист жителів Донбасу, демілітаризацію та денацифікацію України".

 Щодо “захисту жителів Донбасу” достатньо сказати, що з початком повномасштабного вторгнення росія знищила десятки населених пунктів на сході України, зокрема Бахмут, Вугледар, Мар’їнка, Авдіївка, а сотні тисяч мешканців Донецької та Луганської областей залишилися без житла.

 Щодо денацифікації, то, за словами історика Тімоті Снайдера, «денацифікація» в офіційному російському вживанні означає лише знищення української держави та нації, і саме російський режим є “фашистським”.

Це підтверджують слова депутата держдуми росії алєксєя журавльова, який заявив про необхідність “денацифікувати, а по-простому – знищити два мільйони українців”.

 “Демілітаризація” призвела до появи в України зброї, на яку країна до повномасштабного вторгнення не могла розраховувати (HIMARS, ракети Storm shadow, танки Leopard, Abrams).

 “Ніхто не каже про окупацію. Тут це слово недоречне”, – заявив тоді речник кремля дмітрій пєсков. Як виявилося згодом — це була чергова брехня.

Через тиждень після початку Великої війни, коли російським військам не вдалося захопити ні Київ, ні Харків, росіяни заговорили про допомогу Донбасу і врегулювання ситуації через переговори, вже без “денацифікації”. Але тривало це недовго.

Наприкінці березня, коли росія вимушено робила “жест добрай волі” з-під Києва (по-простому — накивала п'ятами), російські пропагандисти почали відверто казати про плани окупувати Україну.

Тоді ж з’явився наратив про “забезпечення сухопутного коридору в окупований Крим і виходу до Придністров’я”.

 Після успішної “харківської операції”, окрім частини Донецької та Луганської областей, росія окупувала ще й частину Херсонщини та Запоріжжя.
У грудні 2022 року речник диктатора пєсков заявив, що тепер цілями “спеціальної військової операції є звільнення Донбасу та інших окупованих територій у низці нових регіонів рф”.

Нагадуємо: раніше він спростовував інформацію про те, що росія планує окупацію України.
 У січні 2023 року диктатор путін під час зустрічі зі студентами у Волґоґраді заявив, що російські загарбники в Україні “захищають росію на її ж історичних територіях”. За пів року до вторгнення путін виклав тези “про історичну справедливість” у статті.

Наприкінці 2023 року путін знову згадує про міфічні “демілітаризацію” та “денацифікацію”, як цілі розв’язаної ним війни. А ось заступник голови так званої ради безпеки росії Дмітрій Медвєдєв 22 лютого 2024 року заявив прямо, що росія налаштована окупувати Одесу та Київ, бо це “російські міста". А цього року підтвердив свої наміри й сказав, що війна триватиме доти, доки існуватиме Україна, мовляв, привід вони завжди знайдуть.

Як бачимо, головна мета росіян — це повна окупація України та знищення української державности, а так звані “денацифікація”, “демілітаризація” та “історична справедливість” — це пропагандистська ширма для виправдання геноцидної війни.

 Нагадаємо, що Київ – одне з найдавніших слов’янських міст. Офіційно вважають, що його заснували в 482 році. Для порівняння — перші згадки про москву з’явилися у 1147 році (через 665 років). Історія Києва невідривно пов’язана з історією України. Крізь століття Київ залишався політичним, економічним і культурним центром України.

Щодо Одеси, то 15-го сторіччя місто заснував магнат-шляхтич — Коцюба-Якушинський. Тоді місто називалося Коцюбіїв. Коли ці землі потрапили під вплив Кримського ханства, а згодом Отаманської імперії, Коцюбіїв став Хаджибеєм. Згодом Хаджибей потрапив під російську імперію. У 1794 році катерина потворна наказала будувати в Хаджибеї порт. Вона не заснувала Одесу, а лише перейменувала місто-фортецю, яке існувало задовго до неї

Підготував Павло Новик.