Як змінювалася російська пропаганда за рік повномасштабного вторгнення

«Ми не нападатимемо на Україну» 

Іноземна та українська розвідки ще з осені 2021 року говорила про можливе вторгнення. Але росія на всіх можливих рівнях замилювали очі до останнього. 

19 січня 2022 року заступник міністра закордонних справ росії сєрґєй рябков казав, що у них немає ні бажання, ні плану нападати на Україну:

«Я вірю, що немає жодних причин для того, щоб почалася повномасштабна війна в Європі чи деінде. Ми не хочемо і не вживатимемо жодних дій агресивного характеру, ми не нападатимемо, атакуватимемо, вторгатимемося – або ще щось – в Україну». 

28 січня міністр закордонних справ росії сєрґєй лавров теж заявляв, що вони не хочуть воєнної ескалації: 

«Якщо це залежить від російської федерації, війни не буде. Ми воєн не хочемо, але й наступати брутально на наші інтереси, ігнорувати наші інтереси ми не дозволимо», – як бачимо, тут лавров все ж залишив місце для маневру.

Ну, а далі 24 лютого о 5.30 за московським часом було звернення путіна про початок війни, завуальовано названої «СВО», при цьому російський диктатор додав, що «окупація українських територій у їхні плани не входить»:

«Ми нікому і нічого не будемо нав’язувати силою», – але чомусь російські військові жодного разу не почули українських цивільних, які в наступні дні виходили до них голіруч із гаслами «Повертайтеся додому, здєсь водкі нєт!».

«Взяти Київ за 2 дні»

24 лютого 2023 – вже рівно рік, як росіяни беруть українську столицю за 2 дні. Хоча терміни трішки різнилися. Ось варіанти:

«Ця війна протриває недовго, ну максимум, 3-4 дні», – самопроголошений президент білорусі аляксандр лукашенка. 

«В гарячій війні ми Україну переможемо за два дні», – пропагандистка марґаріта сімоньян.

«Бровою поведемо і Україна зрозуміє все. Візьмемо Київ», – владімір салавйов.

«2 дні, а тоді падіння міста», – ольґа скабєєва. 

Півтора дні пророкували і окремі «політологи», чиї імена навіть не повинні залишатися  в історії. 

Про те, що всі ці заяви – не просто чиїсь марення, а певний план росії, може свідчити й те, що на 26 лютого на головному рупорі кремля – риа.новости – запланували текст, де захоплення України вже є доконаним фактом, цитуємо: «Україна повернулася до росії». Текст, зрозуміло, так і не вийшов, але в архіві ним ще можна «насолодитися».

Через місяць «спецоперації» скабєєва вже пояснювала, що Україну як найбільшу державу Європи «зрозуміло, що неможливо захопити так швидко». Хоча в березні владімір путін заявляв, що в росії немає наміру окупувати Україну. 

«Поява російських військ під Києвом та іншими містами пов'язана не з наміром окупувати цю країну. У нас немає такої мети», – хтось неуважно читав методички кремлівської брехні, бо якось ці дві заяви одна одній суперечать.

У листопаді 2022 року риторика вже звелася, до «Ніхто не готувався до такої війни, ніхто не розраховував на таку велику війну, світову, ніхто не виходив із того, що всі 50 країн, "впишуться" за Україну. І армія у нас невелика, не розрахована на такі війни», – пропагандистка скабєєва чомусь забула про те, що «ніякої війни ж немає, а є СВО». А ще десь забула про «як мінімум, другу армію світу», яка раптом стала невеликою та неготовою.

«Ми не обстрілюємо мирне населення» 

Навіть після того, як світ побачив звірства, скоєні російськими військовими на Київщині, навіть після кадрів зруйнованого Маріуполя, російська пропаганда все ще продовжувала наратив про те, що українські цивільні взагалі не страждають через обстріли росії. А масові вбивства цивільних в Бучі подали як те, що «українці самі вбивали своїх». Найбільш неврівноважені взагалі писали, що це – постановка і кіно. 

Центр Вінниці, торговий центр у Кременчуці, Драмтеатр в Маріуполі і ще десятки й десятки випадків, – щоразу всі ці об’єкти речник міноборони росії ігор конашенков та інші рушії роспропаганди коментували як удари суто по військових об’єктах і «центрах прийняття рішень». 

Коли стало зрозуміло, що в таке вже й не надто вірять самі росіяни, послання змінилося – тепер знову повернулися до варіанта «українці самі винні» – мовляв, усі влучення в житлову інфраструктуру – це або «українці розміщають військові об'єкти між багатоповерхівками», або «так, це наша ракета, але нащо вони її збили над житловим будинком?», або ж «це наслідок влучання ППО, якою в ЗСУ не вміють користуватися». 

«росія тут назавжди» 

Наприкінці вересня 2022 року росіяни під дулами автоматів провели фейкові так звані «референдуми» на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Докладно, чому референдуми на окупованих територіях – це пародія на волевиявлення громадян — ми писали раніше https://bit.ly/3IqJW5F 

Відповідно до намальованих зі стелі результатів, 93,11% жителів Запоріжжя, 87,05% Херсонщини, 99,23% Донецької та 98,42% Луганської областей начебто дуже хотіли до складу росії. Наголошуємо, мова йде про тимчасово окуповані території цих областей, на яких ці псевдореферендуми нібито й провели. 

А вже 30 вересня путін оголошує промову зі словами, що «люди, які живуть у Донецьку, Луганську, Херсоні та Запоріжжі (очевидно, має на увазі регіон) стають громадяни росії назавжди». Про те, що «росія тут назавжди» ще в травні у Херсоні розповідав секретар генради «Єдиної росії» андрєй турчак: 

«Хотів ще раз, звертаючись до жителів Херсонської області, сказати, що росія тут назавжди. У цьому не повинно бути жодних сумнівів. Жодного повернення в минуле не буде. Ми житимемо разом, розвиватимемо цю багату область, багату історичною спадщиною, багату своїми людьми, які тут проживають». 

Ми чи не щодня бачимо, як «розвивають багату область» своїми обстрілами росіяни.

А вже незабаром ситуація кардинально змінюється. З одного боку розповідають, що місто готують «до оборони», з іншого починаються розмови про відступ. 

Тим часом з 31 жовтня по 3 листопада з херсонського художнього музею фурами вивезли понад 10 тисяч творів мистецтва. Частину з них потім побачать у Криму. Перед цим вивезли «найдорожче» – останки та пам'ятник фавориту катєріни другої князю потьомкіну, а ще скульптури алєксандра суворова та фьодара ушакова. 

«Не може бути жодних причин для залишення Херсона. Тут немає навіть про що говорити. Херсон не повинні, не можна здати. Той, хто здасть Херсон, буде зрадником», – а це вже на початку листопада філософствує радіоведучий «комсомольської правди» в росії сєрґєй мардан. 

А вже 9 листопада міністр оборони росії сєрґєй шойгу віддає наказ відводити війська по той бік Дніпра. Відповідальність за ухвалене рішення по Херсону бере на себе генерала сєрґєй суровікін, на якого росіяни покладали багато надій, мовляв, він суворий і не буде сюсюкатися з українцями. Командувач Об'єднаного угрупування військ у вторгненні Росії в Україну суровікін обіцяє: «Маневр військ буде здійснено у найближчі терміни».

10 листопада пропагандист соловйов вмикає псевдоаналітика і водночас вкотре входить в роль заспокійливої таблетки для росіян. Мовляв, всім очевидно, що це рішення вкрай важке та болюче, а кому не очевидно, то ті – іпсошники, які «хоронять росію та розганяють паніку». 

«Очевидно, що армія, яка вступала 24 лютого зі визвольною місією, виявилася розтягнутою на 1700 км, а на такій відстані ми маємо зовсім інакше ставитися до можливостей армії та військово-промислового комплексу. Ми не розраховували, що нам доведеться воювати з НАТО і надто пізно перебудувалися. Але! Потрібно розуміти, що в нас немає іншого виходу, крім зібратися, чітко усвідомити помилки і перемагати!».

11 листопада вся Україна святкує – бійці ЗСУ почали публікувати відео із Херсона, як їх зустрічають місцеві і як зривають з білбордів плакати про «навсєгда». Як виявилося, «навсєгда» у росіян – це 41 день: від 30 вересня до 11 листопада, і з того часу вони досі «збираються та чітко усвідомлюють свої помилки», бо наразі їх вистачає лише на обстріл цивільних у Херсоні