Київрада наклала мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту
Мабуть, багатьом із вас знайома ситуація: гуляєш собі Києвом, нікого не чіпаєш, аж раптом на розі стоїть музикант і волає якусь російськомовну пісню. Одного дня мовчки минеш, іншим разом не втримаєшся і зробиш зауваження. А тобі у відповідь кажуть, мовляв, чьто ви, маладой чєлавєк, ета друґоє, ета же Магілєфская, Тіна Караль, Патап, Макс Корж/потрібне підставити.
Так от, відтепер цей номер не пройде. Київрада наклала мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території столиці. Тепер, будь ласка, їдьте в растов, сиктивкар чи, прости господи, сурґут.
Таке рішення депутати пояснили необхідністю захистити український інформаційний простір від гібридних впливів держави-агресора, яка намагається зруйнувати українську національну ідентичність, культуру, традиції, звичаї та історичну пам’ять.
«Фактично передбачено заборонити публічне висвітлення та демонстрацію російськомовних товарів та послуг, які створені у процесі провадження діяльності у сфері культури. Це книги, художні альбоми, аудіовізуальні твори, музичні звукозаписи, вироби художніх промислів, театральні та циркові вистави, концерти та культурно-освітні послуги.
Російська – мова країни-агресора, і їй не місце в серці нашої столиці», – зазначив голова постійної комісії з питань освіти і науки, молоді та спорту Вадим Васильчук.
Чому це важливо
Публічне виконання російськомовних пісень можна назвати акустичним насиллям. Наприклад, військовослужбовець ЗСУ Гліб Стрижко в одному з телеетерів зізнався, що коли чує російську мову, сприймає її за пряму небезпеку. «У мене аж тіло мобілізується, коли в закладах це чую, по вулиці — небезпека поруч!» — розповів Стрижко 
