"Корисні ідіоти", які несуть у світ російську дичину

Зараз одним із головних наративів російської пропаганди на Заході є мобілізація, каже Олександр Іванов, засновник проєкту “Корисні ідіоти”.

З грудня минулого року він збирає дані про пропагандистів і жертв російської пропаганди, які несуть у світ російську дичину.

“Так росіяни шукають справжні і фейкові відео якихось скандалів із приводу української мобілізації, викладають їх в інтернет і кажуть, мовляв, ось бачите, українці не хочуть воювати, або кажуть що ми призиваємо людей з інвалідністю. Такого роду відео розганяють. І це зараз стає новим домінуючим наративом, про який ще насправді ніде не говорять”, — пояснює Олександр.

Найбільше “корисних ідіотів”, пояснює активіст, зрозуміло, в США, адже саме Штати критичний союзник і партнер України. Відповідно росія витрачає величезні ресурси на пропаганду саме в Америці. Тож логічно, що саме в США працюють ті пропагандисти та жертви пропаганди, які мають великі авдиторії - 100 тисяч+, що в сукупності охоплює мільйони людей.

Цих “ідіотів” умовно ділимо на кілька категорій:

Люди, які напряму працюють або працювали на росію.
Це, наприклад, псевдожурналісти, пропагандисти, які працюють, наприклад, на «Спутнік» або «Раша Тудей» чи на інші російські державні телеканали, які навіть у росії раніше працювали.

Американські ультраправі та американські ультраліві.
І ультраправі, так звані МАГА, палкі прихильники Дональда Трампа і ультраліві, комуністи, ультрасоціалісти, є дуже великими прихильниками росії. Вони навіть проводять акції протесту проти допомоги Україні.

Політики.
Це переважно республіканські ультраправі. Наприклад, Дональд Транс, Рон Десантіс. З новеньких у цій категорії — племінник Джона Кеннеді Роберт Кеннеді-молодший, який у 2024-му балотуватиметься у президенти США. І він теж поширює класичні тези російської пропаганди, для прикладу, про біолабораторії в Україні.

Інтернет-знаменитості і так звані “Tech Bros”.
До них можна віднести Ілона Маска й Дейвіда Сакса. У цьому випадку Маск, ймовірно, є саме жертвою російської пропаганди, а Сакс зі свого боку якраз є тим, хто запускає російську дезінформацію.

Стендап-коміки.
Багато коміків теж поширюють тези російської пропаганди.

Конспірологи.
Вони вірять у те, що американський уряд контролюють фінансові групи, умовні рептилоїди, абощо і ці конспірологи просто ненавидять Україну.

На щастя українців більшість російської пропаганди є тупою і примітивною. Однак, як зауважує Олександр, вода все-таки камінь точить, тож хоч їхні фейки і тупі, недооцінювати їх не варто.

“Вони поки що, на щастя, працюють досить таки неадекватно. Але не потрібно їх недооцінювати. Нещодавно, наприклад, 70 депутатів-республіканців підписали резолюцію про те, щоб припинити надавати Україні допомогу. Це дуже суттєво. Відповідно, відбувається накачка населення від цих тупих пропагандистів. Тому потрібно за цим слідкувати, поширювати, підтримувати такі проєкти, які фіксують пропагандистів і їхню діяльність, вести контрпропаганду, і тоді це матиме вплив. На наше щастя, дуже багато небайдужих людей на Заході підтримують Україну, активно відслідковують фейкові тези, які запускаються, негайно на них реагують, викриваючи цю дезінформацію”.

Тож дуже важливо документувати тези навернутих на “руській мір” людей, бо коли вони видаватимуть якусь чергову неправдиву інформацію уже буде тяглість зібраних даних і їх можна буде легко перевірити. А ще є метод достатньої доказовости, коли кількість поширених людиною фейків уже є достатньою підставою, щоб не довіряти їй за замовчанням. Так формується інститут репутації.