Омбудсмен помилився в заяві про жінку, яка перебувала в російському полоні
На Глобальному саміті миру український уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів історію жінки, яку звільнили з російського полону. Він повідомив, що протягом двох років вона зазнавала побиття та сексуального насилля. Цю інформацію поширили деякі медія. Однак пізніше на офіційній сторінці омбудсмена опублікували заяву, що він помилився і мав на увазі зовсім іншу людину. Омбудсмен закликав журналістів видалити новину, що містять неточну інформацію, і більшість медій без пояснень так і зробили.
Чому вся ця ситуація із заявою омбудсмена не ок?
Ця ситуація оголила кілька серйозних проблем, підкреслюючи необхідність обережного і відповідального підходу до публічних заяв, особливо щодо таких чутливих тем, як сексуальне насилля.
У тексті новини були подробиці, з яких можна було зрозуміти, про яку звільнену з полону йдеться. Розголошення такої інформації на широкий загал, і ймовірно, без дозволу, не тільки дискредитує омбудсмена і медії, які це поширили, але й може завдати шкоди самій жінці. Через необережні заяви її конфіденційність опинилася під загрозою.
Постраждалі від сексуального насилля часто не хочуть звертатися до правоохоронних органів і розповідати, що з ними сталося. Якщо вони наважуються – найчастіше це робиться на умовах анонімности. Ті, хто поширюють свідчення від потерпілих від російських злочинів, мають розуміти, що важливо не нашкодити людині, яка поділилася своєю історією, оскільки можна завдати додаткового болю до вже пережитого.
До того ж згода на поширення інформації з боку постраждалих часто не є усвідомленою. Навряд чи людина, щойно звільнена з полону, повністю розуміє всі наслідки своєї згоди. Навпаки медійникам радять завжди анонімізувати героя свого матеріалу, навіть якщо сама людина не проти говорити про сексуальне насильство відкрито. Бо знову ж таки людина не до кінця усвідомлює ризики таких свідчень.
Простір для російських маніпуляцій
У заяві Офісу омбудсмена йдеться про помилку, мовляв, мова йшла про іншу жінку, звільнену під час іншого обміну. Це також може створити небажаний прецедент, бо дозволить росіянам маніпулювати, мовляв, «помилкою» є й сам факт насильства.
Варто пригадати, як ексомбудсменку Людмилу Денісову критикували за надмірну деталізацію у повідомленнях про факти сексуального насилля з боку росіян. Хоча медійники критикували її за порушення етики, це дозволило продукувати фейки, нібито вона визнала, що вигадувала й факти зґвалтувань.
Потім завдяки таким фейкам змушують сумніватися в злочинах, скоєних російськими військовими в Україні під час війни й транслюють меседж, що росія не несе за них жодної відповідальности (бо ж якщо злочину немає, яка може бути відповідальність?)
Чому журналісти не повинні були просто видаляти новину?
ЗМІ несуть відповідальність перед своєю авдиторією. Просте видалення новини без пояснень створює враження маніпуляції інформацією і підриває довіру читачів до медія. За стандартами журналісти повинні не просто видаляти новину, а надавати детальні роз'яснення, чому так сталося, щоб у читачів була повна картина подій 
