Про чорних котів й католицьку церкву

Сьогодні Гелловін, а отже це хороший привід згадати про чорних котів і католицьку церкву.

31 жовтня 2023

ПРАВДА

В інтернеті вже багато років кочує історія про те, як Папа Римський видав буллу «Vox in Rama» й оголосив чорних кішок втіленням Сатани. Згідно цього розпорядження, й інквізитори, й звичайні люди почали масово знищувати котів. Нижче наведено один із прикладів цієї історії в повному обсязі:

«У середні віки, коли страх перед магією і чаклунством був повсюдним, багато хто вірив, що для відьом і чаклунів чорні коти — помічники в ритуалах чорної магії, а деякі особливо злі відьми можуть перетворюватися на цих тварин. Папа Римський Григорій IX (1145-1241) дуже не любив кішок, особливо чорних. Тому 1233 року він видав буллу «Vox in Rama», у якій демонізує єретиків і, зокрема, оголошує чорну кішку втіленням Сатани. Інквізиція організувала знищення кішок. Воно тривало приблизно до 1700 року. Через це в Європі різко зросла кількість щурів, які посприяли поширенню чуми. До 1352 року в Європі від чуми померло 25 мільйонів людей». [1]

Справедливо припустити, що Середньовіччя є найміфологізованішим періодом нашої історії. Багато людей його помилково характеризують із брудом, невіглаством, забобонами та бідністю. Не дивно, що розповіді про ініційовані церквою вбивства котів так легко і без долі скепсису поширюються інтернет-користувачами. Першоджерела в таких текстах зазвичай не вказуються, але ми спробуємо розібратися чи є в цій історії бодай крапля правди.

Для початку звернімо увагу на центральну деталь – папську буллу «Vox in Rama» [2]. Цей документ справді був виданий Папою Григорієм ІX в 1233 році. Булла була адресована німецькому королю Генріху (VII) та архієпископу Майнца Зиґфріду ІІІ. У ній йшлося про секту люциферян із певного регіону Німеччини, які під час одного з обрядів поклоняються статуї чорного кота.

За словами інквізитора, який приніс Григорію ІX цю інформацію, під час ритуалу статуя оживає і сектанти цілують кота у задню частину тіла. На цьому все – більше про котів у документі не написано. У ньому немає ніяких асоціацій сектантської статуї зі справжніми котами, оголошення котів втіленням Сатани чи закликів до їхнього вбивства. Документ якщо і закликав до боротьби, то з представниками диявольського культу. З англомовним перекладом тексту «Vox in Rama» можна ознайомитися в книзі «Witchcraft in Europe, 400-1700» на сторінці 115.

За словами історикині Spencer Alexander McDaniel [3], копії папської булли отримали лише п’ятеро людей. Імовірно, широка громадськість навіть ніколи не чула про цей документ. Поготів він стосувався лише частини Німеччини, а не всієї Європи. Щодо інквізиції, то у нас немає жодних відомостей про масове знищення котів цими борцями з єрессю.

Звичайно ж, існують деякі свідчення про полювання на котів у Середньовіччі. Наприклад, на ілюстрації 15-го століття показано, як мисливці, озброєні луком і арбалетом, полюють на дикого кота. Також існують свідчення про вбивство котів заради м’яса, зняття шкури, або ж просто божевільними людьми. Не дивно, що десь хтось міг проявляти жорстокість до цих тварин. Навіть сьогодні, на жаль, це трапляється.

Скоріш за все, міт про ініційовані церквою масові вбивства котів отримав широке поширення через книгу 2001 року «Classical Cats: The rise and fall of the sacred cat» за авторства Дональда Енґельса. З посиланням на «Vox in Rama», автор стверджував, що люди в Середньовіччі ненавиділи котів і знищували їхню популяцію (інколи разом із власниками тварин). Це зі свого боку призвело до поширення чуми. На пацюках, які відчули волю без котів, паразитують блохи, а вони, як відомо, є переносниками бактерії чуми. Але і таке твердження не витримує критики.

По-перше, «Чорна смерть» почала поширюватися в Європі в 1347 році, тоді як папська булла була видана за 100 років до цього – у 1233-му.

По-друге, коти не дуже завзято знищують пацюків, з цим краще справляються ласки, хижі птахи й змії.

Однак у Середньовічних джерелах зустрічається багато інформації про те, що коти добре ловлять дрібних гризунів в домашніх господарствах, також цих тварин тримали католицькі черниці, хоча в ті часи домашні улюбленці не були так поширені, як сьогодні.

По-третє, коти теж є носіями бліх. «Чорна смерть» поширювалася дуже швидко саме серед людей. Імовірно, коти і пацюки взагалі не могли сильно вплинути на смертоносну пандемію 1347-1353 років.

Отож, підсумовуючи вище сказане, можемо бути впевнені, що маємо справу зі звичайним мітом. Його елементи (церква, жорстокість, невігластво) гарно вписуються в спотворене уявлення про період Середньовіччя, який несправедливо називають «Темними віками». Жодних доказів про ініційовані католицькою церквою масові вбивства котів, що посприяло поширенню чуми – не існує