ПІДТРИМАТИ НАС
Допомога
ЗСУ

Робота над помилками

Нещодавно на сторінці колишнього першого заступника міністра економіки України Павла Кухти з’явилася фотографія росіянина на протезах, якого він помилково видавав за українського військовослужбовця. Оскільки обліковий запис був наповнений переважно поширеннями, які зазвичай можна зустріти на сумнівних сторінках, ми вирішили, що він не має жодного відношення до політика. На це вказувала й наявність ще одного профілю Павла, який, ми довели, точно належить йому. Виявилося, що сумнівна сторінка також його, але ведуть її помічники. Ми помилилися, про що повідомили в оновленні
ПРАВДА
ПРАВДА

Це трапляється з усіма, головне визнавати свої помилки й намагатися їх уникати в майбутньому. Далеко не всі читачі це розуміють, про що свідчать окремі обурення в коментарях. Тому ми дослідили, яка ситуація з помилками в провідних західних медіа.

Ледве не кожне видання з гучним іменем має на своєму сайті відповідний розділ, де щодня публікуються численні виправлення та уточнення.

  1. 1. У New York Time — це «Corrections» https://www.nytimes.com/section/corrections. Редакція визнає етичну відповідальність за оперативне виправлення всіх фактичних помилок, великих і малих. І радить читачам зв’язатися з ними, якщо ті помітили помилку.
  2. У The Guardianу для цього передбачено рубрику «Complaints & corrections» https://www.theguardian.com/info/complaints-and-corrections, де окрім уточнень та виправлень є публікації про медіаграмотність, критичне мислення та журналістські стандарти.
  3. Politico на цей випадок має розділ «Request A Correction». Журналісти прагнуть оперативно виправляти помилки в опублікованих матеріалах, тому просять своїх читачів надсилати помічені хиби в статтях на електронну адресу https://www.politico.com/corrections
  4. У The Washington Post передбачили окремий блок «Policies and Standards», де прописані правила коригування помилок https://bit.ly/46NGcGW Цитуємо:

«Коли ми публікуємо виправлення, роз'яснення або редакторську примітку, наша мета — якнайчіткіше і швидше пояснити читачам, що було помилковим.

Якщо ми суттєво виправляємо статтю, підпис до фото, заголовок, графіку, відео або інший матеріал, ми повинні негайно опублікувати пояснення змін.

Якщо наші матеріали достовірні, але мова, яку ми використали для пояснення не достатньо чітка чи детальна, текст слід переписати, а до матеріалу дати пояснення.

Роз'яснення також можна використати для того, щоб зазначити, що ми спочатку не звернулися за коментарем, які згодом були додані до матеріалу, або що нове повідомлення змінює наше уявлення про подію».

5. Associated Press має власну політику щодо внесення правок до публікацій «Corrections/Correctives» https://bit.ly/3XNyvw2. Цитуємо: «Якщо ми помиляємося, ми повинні сказати про це якнайшвидше. Коли ми робимо виправлення, ми вказуємо на це як редакторам, так і читачам. Виправлення завжди має бути позначене. Ми не використовуємо такі евфемізми, як "переказ", "уточнення", "незначні правки" або "зміни", коли виправляємо фактичні помилки».

📌Загалом роботу журналістів над помилками можна поділити на кілька типів:

1. Виправлення

Коли в уже опублікованій статті знайдена помилка або неточність, ЗМІ публікують виправлення, щоб прибрати цю помилку. Виправлення, як правило, додаються до оригінальної статті, де чітко вказується на неточності.

2. Спростування

У серйозніших випадках, коли історія повністю неправдива або ж заснована на сумнівних джерелах, медіа можуть опублікувати спростування. У ньому редакція зазначає, що історія була хибною і не мала бути опублікована. Це публічне визнання помилки та вибачення перед читачами.

3. Перевірка фактів

Останнім часом чи не в кожному західному медіа є спеціальні команди з перевірки фактів, які ретельно вичитують журналістські метеріяли. Часом доходить до того, що вони зв’язуються з героями публікацій, щоб з’ясувати, чи дійсно вони сказали ту чи іншу фразу журналістові. Якщо вони вияляють неправдиві чи оманливі тверження, надають докази і контекст, що підтверджують спростування.

4. Оглядові або редакційні статті

Іноді журналістське спростування набуває форми авторських колонок або редакційних статей, в яких журналісти критично аналізують і оскаржують неточну інформацію або упереджені репортажі. Такі статті часто містять вичерпні та доказові контраргументи.

Наведемо приклади спростувань та виправлень статей:

1. У червні 2020 року The New York Times опублікувала авторську статтю сенатора Тома Коттона під назвою "Send In The Troops" ("Введіть війська"), яка закликала до військового втручання під час громадянських заворушень. Видання наштовхнулося на негативну реакцією з боку своїх співробітників і читачів, які поставили під сумнів рішення про публікацію цього еся (opinion). Пізніше редакція визнала, що стаття не відповідала її редакційним стандартам і заявила, що перегляне свої процеси публікації авторських статей https://bit.ly/43omkXV

2. У січні 2021 року газета The Washington Post опублікувала доповідь, в якій стверджувалося, що тодішній президент Дональд Трамп тиснув на слідчого з розслідування виборів у Джорджії, щоб той "знайшов шахрайство" на президентських виборах 2020 року https://bit.ly/44oXmsO. Пізніше були опубліковані аудіозаписи дзвінка, які показали, що цитата була хибно приписана і вирвана з контексту. Washington Post опублікувала виправлення, визнавши помилку й надавши точний контекст розмови small logo

НАД ПРОЄКТОМ ПРАЦЮВАЛИ
Сергій Одаренко
Сергій Одаренко
редактор По той бік новин
Сова
Сова
фактчекерка на всі крильця
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ
01 / 01