Російська пропаганда через тревелоги

Прямих доказів того, що саме ці ютубери є частиною скоординованої прокремлівської кампанії немає. Але російська пропагандистська машина зазвичай використовує соціальні мережі для поширення дезінформації, тому блогери є невід’ємними гвинтиками цього механізму.

Ми дослідили, як саме це працює на прикладі російської блогерки Еліни Бакунової, відомої як "Eli from Russia", яка через свої подорожі по росії просуває кремлівські наративи.

 

“ЗВИЧАЙНА ДІВЧИНА”

Блогерка має ютуб-канал на понад 700 тисяч підписників, деякі її відео набрали мільйон і більше переглядів. Озеро Байкал, гора Ельбрус, народи, які живуть серед Вічної Мерзлоти. На перший погляд, її контент виглядає, як розповідь про захопливі місця та маловідомі культури.

Вона позиціонує себе звичайною дівчиною з Пермі, хоча її освіта та доступ до професійного обладнання свідчать про протилежне. Починала вона блогерську кар’єру з розповідей про навчання в Італії, де вивчала англійську та PR (навряд чи середньостатистичний мешканець росії може собі дозволити навчання в Мілані). Блогерка говорить, що знімає відео самостійно, але вони включають добре змонтовану операторську роботу, професійні зйомки дроном та таймлапси.

Про зв'язок із пропагандистами, до прикладу, свідчить той факт, що вона робила на своєму каналі інтерв’ю з американцем про переваги життя на росії порівняно з Заходом. Вона не повідомила глядачам ким є цей американець. Ним виявився Тім Кербі, який працює на… “Раша Тудей”.

Крім того, в червні 2022-го блогерка приєдналася до Російського географічного товариства (РГТ), громадської позаурядової організації. Її почесним президентом вже понад 10 років є шойгу, який був міністром оборони під час повномасштабного вторгнення, а наглядову раду у 2009 році очолив сам путін. До складу ради також увійшли найвідоміші російські олігархи й високопосадовці. Партнерами є державні компанії, на кшталт «Газпрому».

Організація, створена ще в 1845 році, свою активну пропагандистську діяльність розпочала після війни з Сакартвело. Як розповідає Ukrainer засновник проєкту «Stop Mapaganda», товариство стало інструментом гібридної війни на міжнародній арені та в освітній сфері. Вони використовують картографію для неправдивих мап, на яких тимчасово окуповані території інших країн позначають російськими, спірними й т. ін. Прикметно, що саме під час церемонії вручення премій РГТ у 2016 році путін “пожартував”, що кордони росії “ніде не закінчуються”.

“РІЗНОМАНІТТЯ КУЛЬТУР”

І за часів російської імперії, й за часів совіцького союзу, і дотепер росія є “тюрмою народів”, тобто імперією, яка проводить політику репресій і придушення поневолених нею народів. До її складу входять татари, башкири, чуваші, карели, саами, комі, марійці та мордва. На Кавказі живуть кабардинці, адиги, черкеси, чеченці, інгуші, аварці, лезгіни, осетини. У Сибіру мешкають алтайці, хакаси, якути, ханти, мансі, ненці, евенки. Цей перелік можна продовжувати, бо нині у складі росії понад 150 народів. 21-му з них дозволили сформувати республіки, інші ж позбавлені політичного визнання.

Ці народності показує у своїх відео “Eli from Russia”, але як різноманіття “великої росії”. Блогерка передає їхню унікальність через краєвиди та кухню, і лише побіжно згадує про культуру, звичаї та релігію. Мова взагалі окрема розмова, бо ютуберка постійно наголошує, що російська – це мова повсякденного вжитку. А той факт, що, до прикладу, в Інгушетії майже 100% населення розмовляє інгушською – це нібито щось неординарне. Народні обряди показано або як екзотику, або як «шароварщину», на кшталт “удмуртських бабушек”, яких відправляли на Євробачення.

Ютуберка тримається імперського наративу, який замовчує минулі та сучасні проблеми цих народів. А також справжню історію “приєднання” до складу росії. Натомість намагається намалювати якнайпривабливішу картину росії. До прикладу, відео про “реальний Ґрозний” розпочинає на головній площі Ічкерії названій, звісно, іменем путіна. Показує, що на кожному куточку в місті фото ахмата кадирова – людини, яка, за її словами, “принесла мир”.

Дві російсько-чеченські війни вона стискає у хвилину. Головною їх причиною називає націоналізм та боротьбу із тероризмом. Вона співчуває жертвам з обох боків, але замовчує події, що тоді відбулися. Як після розпаду “совка” Чеченська Республіка Ічкерія оголосила незалежність, але москва не визнала її, спробувавши повернути спочатку перемовинами, потім блокадою. А в 1994 році розпочала військове вторгнення зі знайомими українцям масованими бомбардуваннями та обстрілами, що призвели до тисяч загиблих цивільних. У 1996 році росія та Чечня уклали мирний договір, але в 1999 році росія знову вдерлася, окупувавши Чечню до 2000 року та встановивши там проросійську адміністрацію ахмата кадирова.

Блогерка називає повідомлення про беззаконня та викрадення людей у Чечні пропагандою (це слово йде рефреном через увесь сюжет). Хоча сама каже, що раніше місто було найбільш зруйнованим у світі, а нині – усе відбудовується (нагадало розповіді росіян про “відбудову” Маріуполя). На підтвердження показує сучасний бізнес-центр "Ґрозний сіті", побудований кадировим у центрі міста, але не згадує, що кожен третій мешканець Чечні живе за межею бідності.

Після столиці дівчина їде до аулу. Дату, схоже, обирає невипадково – шосте вересня. Блогерка говорить, що це день національного свята, який відзначають з 2002 року, коли мешканці “сказали своє слово проти деспотизму і тероризму” та проголосували на референдумі за “приєднання до росії”. Показує головну будівлю – бібліотеку, оздоблену прапорами росії та Чечні, а також написом «Спасібо Рамзану». Що цікаво, людей немає не тільки в бібліотеці, а й взагалі на вулиці. Цей факт дуже розчаровує блогерку, бо вона власне приїхала побачити святковий концерт.

Насправді шосте вересня – день проголошення відновлення державної незалежности Чеченської Республіки Ічкерія у 1991 році. “Референдум”, який згадує ютуберка, відбувся 23 вересня 2003 року. Українці як ніхто інший дуже добре знають, як саме росія проводить референдуми на окупованих територіях, тому сподівання побачити в цей день концерт – досить цинічне. Тотожне сподіванню побачити 24 серпня в окупованому Маріуполі концерт на честь “дня днр”.

Наприкінці ютуберка знову заявляє, що в Чечні почувається в безпеці. Занепокоєння з боку американського та канадського уряду щодо викрадень, вбивств та тероризму називає пропагандою. Хоча правозахисні організації, навіть такі бездіяльні як Human Rights Watch та Amnesty International, свідчать про викрадення опонентів режиму кадирова. За порушення прав людини його внесли до санкційних списків. Цікаво, що на відміну від інших відео жоден місцевий житель тут не дає коментарів на камеру.

Загалом життя поневолених народів показано виключно у позитивному світлі, створюючи враження, що вони щасливі та вдячні за те, що є частиною росії. І навіть, коли йде розповідь про найбідніші регіони, бідність пов’язується з бажанням триматися старих звичаїв, а не тому що росія забирає звідти усі ресурси і не вкладає нічого в їхній розвиток.

НОСТАЛЬГІЯ ЗА “СОВКОМ”

Блогерка відвідала кілька країн, які російська пропаганда називає "пострадянськими", зокрема Сакартвело та Казахстан. Під час подорожі по Сакартвело вона ігнорує антиросійські настрої, розписані по всьому місту. Український прапор потрапив у кадр лише раз, хоча авторка цього допису була в Сакартвело приблизно рік тому і можу сказати, що українська символіка там повсюди.

Серед грузинської архітектури знайшлося місце лише радянському бруталізму. Хоча влог веде англійською, в Грузії наполегливо шукає тих, хто розмовляє російською. Молодь часто відповідає, що не знає цієї мови. Тому вона опитує лише кількох літніх людей, які з ностальгією згадують життя під “совком”. У відео не йдеться про те, чим був совіцький союз для республік у його складі, натомість в іноземців складається враження, що життя тоді було “набагато краще”.

Закінчує відео написом на екрані, що сподівається на дружбу між двома народами. Це навіть коментувати не хочеться.

МОВЧАННЯ ПРО ВІЙНУ

У коментарях до відео ютуберці дорікають через замовчування війни росії проти України. Натомість її прихильники стверджують, що блог присвячений природі та культурам, тому вона не повинна говорити на політичні теми. Вони також вважають, що критика путіна призвела б до її ув'язнення або заборони на зйомки.

Мовчання Елі виглядає як безслівна підтримка путінського режиму. Вона не залишила росію після вторгнення, продовжує вільно пересуватися країною, серед іншого і закриті території, такі як Чечня, і подорожувати за кордон.

25 лютого 2022 року, коли Велика війна вже тривала, вона опублікувала відео про подорож за Північне коло, не зронивши про російську агресію ані слова. Оскільки в коментарях “прилетіло”, вона випустила нове відео, де зазначила, мовляв, контент з росії став “дуже чутливим”, але незважаючи на це, вона продовжить публікувати травелоги, бо це її “гобі, пристрасть, робота”, а кому не подобається – ну то не дивіться.

Замовчування є поширеним прийомом пропагандистів для відвернення уваги від важливих питань, у цьому випадку про війну, яку розв’язала росія. Блогерка з широкою закордонною аудиторією, замовчуючи воєнні злочини своєї країни, допомагає приховувати їх і применшувати їхній масштаб.

“САНКЦІЇ – ЦЕ ПОГАНО”

Хоча дещо про війну вона все-таки каже. Мандрівниця сумнівається в справедливості міжнародних санкцій проти росії, стверджує, що вони лише шкодять звичайним людям, а не путіну та його оточенню. До прикладу, через три тижні після 24 лютого, вона знімає відео про те, як життя росіян “вже ніколи не буде таким, як раніше”, але першопричини таких змін не називає.

Вона відзначає закриті магазини та високі ціни на продукти. Акцент робить на тому, що через те, що певні бренди пішли – росіяни втратили роботу. Багато маніпулює на тому, який ефект санкції справили саме для неї. До прикладу скаржиться, що не може купити нову лінзу для камери. Говорить, що навіть, якби лінза була в продажу, то вона би не могла її собі дозволити, “бо ціна тепер втричі дорожча”. Жаліється, що не може підтримувати батьків-пенсіонерів, бо монетизацію ютубу не можна вивести на картку в росії. Нарікає, що втратила дрон і не може придбати новий (хоча буквально в наступному відео – кадри з дрона. В іншому відео про санкції вона опитує мешканців трьох російських міст про те, які у них витрати і зарплати. Наприкінці робить висновок, що пересічні люди живуть погано.

З часом риторика блогерки змінилася. У новому відео вона показує, що продукти на полицях знову в достатку, а бренди, які ніби покинули країну, просто змінили назви. Хоча скаржиться на труднощі за кордоном через відключені картки.

Головний меседж її відео – санкції шкодять простим громадянам, а не політичним елітам. Блогерка не згадує, що санкції введено через збройне вторгнення росії в Україну, щоб зупинити російську агресію. Натомість вона намагається викликати співчуття іноземної аудиторії.

Насправді російська влада намагається зробити так, щоб санкції скасували, саме тому пропагандисти продукують наративи, які створюють враження, що санкції неефективні або завдають шкоди не тим.

(НЕ)ПРИХОВАНА ПРОПАГАНДА

На своєму каналі про подорожі Еліна зробила кілька відео, які навіть її шанувальники визнали дивними і запитували про їх доречність на каналі про культуру та подорожі. У першому вона провела день із російським "спецназом", коли росія накопичувала війська біля кордону України. Після 24 лютого вона видалила це відео.

Уже під час Великої війні в 2023 році вона випустила відео “День перемоги в маленькому місті росії”. Там розповідає про “Велику вітчизняну війну” 1941-1945 років, ігноруючи, що для “совка” Друга світова війна почалася в 1939 році. Вона згадує про 27 мільйонів загиблих росіян, прирівнюючи до них українців, білорусів та інші національности. Розповідає про свого діда, якого мобілізували в армію в 1940 році, коли совіцький союз був союзником Німеччини, і який отримав медаль “за службу на кордоні з Фінляндією”. Далі говорить, що війна для діда не закінчилася після 45-го, адже ще шість років він “служив на західній Україні”, де «боровся з українськими націоналістами на чолі з Бандерою». Діда при цьому називає героєм.

Вихваляння дідом, який “боровся” з українцями, під час сучасної війни росії проти України показує справжнє ставлення блогерки до війни. Схоже, вона і сама зрозуміла, що сюжет не вписується в її “аполітичний” образ, тому це відео також видалила з каналу.

У чому ж небезпека такого тревелогу?

“Eli from Russia» поширює прокремлівські наративи серед західної авдиторії, яка мало знає про історію та життя на росії. Вони бачать красиву картинку, тому в їх уяві постає образ “іншої росії”. Як наслідок, критичне сприйняття агресивних дій росіян по відношенню до інших країн, що зараз, що в минулому, знижується. На критику про відмову показувати “темну сторону” життя в росії мандрівниця відповідає, що дивиться на життя позитивно. Звинувачення в пропаганді відкидає, називаючи їх конспірологічними теоріями. А проте ютуберка з тисячами підписників замовчує тему війни в Україні та уникає критичних тем. Попри відсутність прямих доказів координації з кремлем, блогери на кшталт мандрівниці Елі діють у дусі пропагандистської машини, сприяючи її цілям