Розвінчуємо п'ять популярних міфів про мікроорганізми в тілі людини

Ні, мікробіота людини не перевищує у 10 разів кількість усіх клітин людського організму.

Де багато галасу – там багато дезінформації. А в області вивчення мікробіом галасу дійсно чимало. Ця сфера переживає справжній бум досліджень [1]. Протягом останніх чотирьох років кількість досліджень на цю тему перевищує 20 тисяч наукових публікацій на рік. Сьогодні без проблем можна знайти дослідження, які показують зв’язок між мікробіотою та багатьма захворюваннями чи діями людини; робляться гучні заяви і про те, що мікробіота контролює нашу поведінку, а то і мозок, і що наче б то може викликати хворобу Альцгеймера чи аутизм.

Хоча мікробіом і справді відіграє важливі функції в підтриманні здоров’я нашого тіла, подібні надміру однозначні та маніпулятивні заяви варто розглядати через призму здорового скептицизму, а лідерам думок варто дуже обережно «бігти попереду поїзда».

 У темі мікробіому є чимало мітів [2], про найпопулярніші з них розповідаємо нижче.

Міф 1. Мікробіота людини важить від 1 до 2 кг

Важко відслідкувати походження цього помилкового твердження, але у відносно свіжих дослідженнях (2016 рік) на цю тему говориться, що ця цифра істотно перебільшена: всього в нашому організмі знаходиться близько 200 грам бактерій (а в перерахунку на суху масу – взагалі 50–100 г). Тож за винятком деяких патологій (як, наприклад, важкі форми закрепу) вага всієї нашої мікробіоти, навряд чи перевищує вцілому пів кілограма.

Міф 2. Мікробіота у десять разів перевищує кількість власних клітин організму

Ця оцінка теж є застарілою, точніші підрахунки є в тому ж дослідженні 2016 року, яке показало, що справжня цифра ближча до співвідношення 1:1 [3]. За оцінками науковців, тіло людини утворює ≈ 30 трильйонів клітин, бактерій у ньому – ≈ 38 трильйонів. Дослідники зазначають, що цифри можуть трохи варіюватися від людини до людини, не останню роль у цьому відіграє маса тіла та наповненість кишківника.

Міф 3. Джошуа Ледерберґ запровадив термін «мікробіом» у 2001 році

Це твердження подається як факт у дуже багатьох наукових роботах. Воно потрапило навіть у статтю з відомого проекту «Мікробіом людини» [4]. Але лавреат Нобелівської премії Джошуа Ледерберґ не винайшов цей термін у 2001 році, хоча й посприяв його широкому використанню [5].

Використавши пошукову систему Google Books, можна виявити, що в збірнику статей «Fungi in Biological Control Systems» 1988 року [6] було дане визначення «мікробіому», яке відповідає його нинішньому використанню в мікробіології.

Також тут варто брати до уваги деякі дуже тонкі відмінності між термінами мікробіота та власне мікробіомом. Якщо мікробіота – це про живі мікроорганізми, що населяють певне середовище (наприклад, кишківник людини чи тварини), то мікробіом найперше «звертається» до мікробних ґеномів, та метаболітів.

Міф 4. Дослідження мікробіому – це нова галузь

Хоча темпи вивчення істотно прискорилися за останні роки, в першу чергу, завдяки застосуванню ґенетичних методів досліджень, але галузь дослідження мікроорганізмів, які населяють наше тіло, не є новою.

Щонайменше з кінця ХІХ століття існує довга історія досліджень мікроорганізмів пов'язаних з людиною. Кишкова паличка була вперше виділена в 1885 році, біфідобактерії описані в 1899 році, а науковець Ілько Мечников припускав важливість корисних мікроорганізмів кишківника на початку 1900-х років. Про вплив на здоров'я людини, наприклад, коротколанцюгових жирних кислот, які синтезує кишкова мікробіота, було повідомлено 40 років тому [7].

Міф 5. Саме порушення мікробіому спричиняє чимало хвороб

Хоча зміни в мікробіомі інколи корелюють з різними захворюваннями – це ще не значить, що перше є причиною другого. Ці зміни можуть відбутися в силу того, що люди з певними захворюваннями притримуються специфічної дієти, ведуть особливий спосіб життя або приймають ліки.

Вплив на людину мікроорганізмів чи їхніх метаболітів сильно залежить від контексту. В одних випадках вони мажуть завдавати шкоду, а в інших – ні. Наприклад, бактерії Clostridioides difficile можуть не проявляти себе протягом усього життя і викликати проблеми в організмі лише в літньому віці, коли імунітет людини ослаблений або коли вона приймає антибіотики.

Наявність кишкової палички може бути відносно нешкідливим у товстому кишківнику, але викликати інфекцію сечовивідних шляхів при потраплянні в уретру. В науковій спільноті не існує чіткого консенсусу щодо того, коли зміни у складі мікробіому остаточно впливають на захворювання. Звинувачувати мікроорганізми у цілому спектрі хвороб – це спекулятивна практика, яка не базується на достовірних доказах.

Безумовно – попереду нас чекають захопливі відкриття в цій царині, однак це не той випадок, коли їх інтерпретацію слід надміру спрощувати, аби не вводити в оману своїх читачів та слухачів, а також – аби не дискредитувати безпідставними заявами саму сферу дослідження 

Підготував Дмитро Філіпчук.

Використані джерела:
1. https://www.nature.com/articles/s41579-019-0283-5
2. https://www.nature.com/articles/s41564-023-01426-7
3. https://journals.plos.org/plosbiology/article?id=10.1371/journal.pbio.1002533
4. https://www.sciencedirect.com/.../abs/pii/S1744165X16300166
5. https://www.sciencedirect.com/.../pii/S245223171730012X
6. https://books.google.com.ua/books?redir_esc=y&hl=uk...
7. https://www.sciencedirect.com/.../abs/pii/S0140673680919340