Стаття Financial Times про "заклик США" щодо припинення українських атак на російські нафтові об'єкти
Сова сіла читати Financial Times, тож заварюйте чайок, вас чекає цікава хронологія. Бо ми й самі ледь не заплутались у всіх цих перипетіях.
ПРАВДА
ПРАВДА
Про що йдеться?
Для нас всеохопне обурення, звісно, почалося з публікації про нібито заклик Вашинґтона припинити удари на території держави-агресорки, бо це ризик підвищити світові ціни на нафту та спровокувати заходи у відповідь.
Можливо, тема про українські атаки на російські нафтові обʼєкти вибухнула в українському інфопросторі саме сьогодні, проте Financial Times пропрацьовують її вже понад тиждень. І, мабуть, із їхньої позиції ця новина таки вкладається в загальний наратив. Що ми маємо на увазі? Кристофер Міллер, кореспондент видання щодо України, перебуває на місці в Києві та тримає руку на пульсі, тож за цей час вийшло три новини, подкаст і ще кілька, на перший погляд, не повʼязаних публікацій.
У новині, що всіх нас схвилювала, не згадують про загадковий візит Джейка Саллівана, радника президента США із питань національної безпеки, проте автори “Європейської правди” Сергій Сидоренко та Юрій Панченко припускають, що цей ефемерний “заклик США” звучав саме від нього під час розмови із Володимиром Зеленським. Проте офіційних підтверджень такої інформації немає. Учасники зустрічі, президент зокрема, обмежилися загальними коментарями про “змістовність” зустрічі.
Через кілька годин матеріал оновили коментарем віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної на Київському безпековому форумі:
“Ми розуміємо заклики наших американських партнерів і водночас боремося з тими можливостями, ресурсами та практикою, які маємо сьогодні”.
А вже під вечір Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента, у коментарі російському телеканалові “Дождь” зазначив, що новини про такі заклики США є фіктивною інформацією. Й остаточно заплутав пересічних споживачів контенту, чи не так?
То чи варто вірити Financial Times?
Загалом видання посилається на три незалежні одне від одного анонімні джерела, що повідомляють, буцімто попередження з Вашинґтона неодноразово передавали високопосадовцям СБУ та ГУР.
Але що цікаво: у публікації згадують про “інфраструктуру, на яку покладається Захід”. І саме атак на неї нібито побоюються Штати. Тобто Росія, засмучена ударами по своїх нафтопереробних заводах, може спробувати дістати, наприклад, трубопровід, який транспортує нафту з Казахстану через Росію на світовий ринок. Прецедент із закриттям цього трубопроводу вже був у 2022 році. Його використовують західні компанії, зокрема ExxonMobil і Chevron, пише Financial Times.
Проте чому заклики, про які згадує видання, лише про нафтопереробні заводи? Чому не йдеться про нафтопроводи чи нафтовидобувні потужності?
Що прикметно, новину про буцімто заклик Штатів ми переглянули без підписки, а за деталі про сьогоднішню російську атаку на українську інфраструктуру доведеться заплатити.
Що ще варто знати про те, як цю тематику висвітлює Financial Times?
Тож нарешті поговорімо про акценти. Як саме Financial Times усі ці дні до начебто заяви США говорив про українські атаки на російську територію? Узагальнюючи: з певними побоюваннями.
У подкасті FT News Briefing від 14 березня Кристофер Міллер каже, що такими атаками “за сотні миль від українського кордону” прагнемо “позбавити ворога ресурсів і зменшити потік нафтових грошей і пального”.
У Росії, за даними російського міністерства енергетики, є 38 робочих нафтопереробних заводів, 88 загалом. У коментарі “Суспільному” експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев вказує не лише на економічні наслідки атак дронами, а й на військові: бо, звісно ж, вони впливають і на постачання пального для армії РФ.
У цій публікації також підсумовують наслідки для російської нафтопереробної галузі на 16 березня. Цікава теза про те, що за минулий тиждень “пошкодили заводи, на які припадає 12% нафтопереробних потужностей РФ”. Проте директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що Росія може переробляти нафту на вцілілих заводах або замінити обладнання.
Утім у новинах Financial Times про такі нюанси не йдеться, акцент власне на припиненні потоків нафтових грошей, що фінансують війну. І відповідно до цих наративів уже добудовують місточок із нібито заявою Штатів: якщо російські потужності страждатимуть, світові ціни на бензин і нафту ростимуть, а місця Україні в цьому рівнянні небагато. Як саме ці атаки сприятимуть зростанню цін, не пояснюють.
Кристофер Міллер наголошує на дальності таких ударів, немовби натякаючи, що Україна не має в цій війні виходити за власні кордони (чи транслюючи такі побоювання його співрозмовників):
“Насправді цілять набагато глибше, далеко за українськими кордонами. Деякі ураження – під Санкт-Петербургом, на крайній півночі, на північ від Москви і навіть далі на схід. Ці заходи спрямовані на те, щоби порушити військову економіку Росії, а також сконцентрувати її зусилля на захисті власної країни”.
Financial Times умістили цілу мапу із дроновими атаками, які Україна вже здійснила, а також додала позначки потенційних цілей, окресливши територію 1000 кілометрів від українського кордону.
Ведуча подкасту Соня Гатсон запитує, чи зможе Україна продовжувати такі удари. Кореспондент відповідає, що українські посадовці, з якими він спілкувався, повідомляють, що можуть нарощувати виробництво дронів, проте для цього їм потрібне додаткове фінансування. Журналіст також визнає, що не знає, чи можуть дрони стати вирішальним фактором у війні, але додає: “Багато людей вірять, що Росія має ініціативу на полі бою”.
У сухому підсумку
Ми не знаємо мотивації Financial Times, а їхніх джерел тим паче, проте у їхньому висвітленні цієї тематики багато “білих плям”. Припущення, що українські удари можуть нашкодити світовій економіці та призвести до підвищення нафтових цін, видаються не надто реалістичним. На щастя, журналісти не дають остаточної відповіді, чи повинна Україна припинити бити по території Росії. Це рішення, ймовірно, залежатиме від багатьох факторів: перебігу війни, позиції світової спільноти та головним чином від України. Але в чому ми впевнені точно: керуватися варто не “вірою багатьох людей”, а фактами й конкретними результатами
