Велика тихоокеанська сміттєва пляма

Якби ви вирушили на кораблі у північно-східну частину Тихого океану, щоб на власні очі побачити плавучий острів сміття під назвою «Велика тихоокеанська сміттєва пляма» (ВТСП) – ви б розчарувалися. На цій ділянці океану ні плавучого острова, ні великих сміттєвих скупчень з корабля побачити неможливо.

Хоча «пляма» і стала своєрідним символом використання й викидання пластику у Світовий океан, на жаль, розуміння суспільством зони ВТСП є частково спотвореним.

Мало того, що сама назва невдала – слово «пляма» створює хибні уявлення – так ще й провідні медіа свої тексти про ВТСП супроводжують картинками, які до неї не мають жодного стосунку. Декілька прикладів поширених світлин ви можете побачити в лівій частині нашої ілюстрації.

Так звана «Велика тихоокеанська сміттєва пляма» знаходиться між Каліфорнією і Гавайськими островами в межах Північнотихоокеанської течії. В силу свого природного розташування, циркулярні океанські течії та хвилі підхоплюють морське сміття і транспортують його в центр цього регіону.

Щільність антропогенного сміття на цій ділянці вища, ніж в інших частинах океану, однак, цієї щільності недостатньо для формування островів чи масивних накопичень. З космосу «пляму» не видно поготів, щоб не писали деякі ЗМІ.

 Подорожуючи через ВТСП, можна не зустріти жодної смітинки. І, ймовірно, така ситуація є гіршою, ніж міт про плавучий острів. Річ у тому, що суцільне накопичення можна було б якось вилучити з води, а от низька щільність пластику на велетенських просторах робить процес вилову антропогенних відходів важкою задачею.

 На цьому моменті варто згадати про площу «Великої тихоокеанської сміттєвої плями», яку в медіа полюбляють порівнювати з площею України чи Техасу.

 Подібні порівняння є некоректними – «пляма» не має чітких кордонів і постійно змінює свою форму через течії та вітри [1]. Інколи в наукових статтях можна зустріти цифри умовної площі, однак вони випливають з вибраних науковцями моделей досліджень.

Наприклад, у роботі 2018 року дослідники вивчали кількість сміття на території 1.6 млн км2, вони дійшли висновку, що в цих межах плаває 45-129 тисяч тонн пластику [2]. В інших дослідженнях охоплення «кордонів» може бути менш чи більш широким.

 З вмістом «плями» ситуація не менш складна, хоч і більш зрозуміла. Свіже дослідження 2022 року показало [3], що левова частка – 75-86% – пластикового сміття (>5 см) надходить у ВТСП з рибної промисловости. У воді зустрічаються сітки, поплавки, волосінь, мотузки тощо. За більшість цих відходів відповідальні п'ять промислово розвинених риболовецьких країн: Японія (34%), Китай (32%), Корея (10%), США (7%) і Тайвань (6%).

Важливо зазначити, що 70-80% всього пластику у Світовому океані має наземне походження [4]. Транспортуючись річками, велика частина цього сміття залишається у прибережних зонах, а от саме відходи рибальської промисловости плавають посеред океану. Якщо порушувати питання, як вирішити проблему сміття у ВТСП, то доречніше згадувати саме риболовецькі травлери та знаряддя для лову, а не пластикові пляшки з соломинками.

 Також інколи можна зустріти твердження, що у ВТСП відсутнє життя. Очевидно, що це неправда – там процвітає життя; течії транспортують не лише пластик, а й нейстон. Нейстон – це сукупність організмів (водорості та дрібні безхребетні), що живуть біля поверхневої плівки води.

На жаль, у сучасних реаліях нейстон і пластик почали співіснувати в одних і тих самих місцях. Деякі науковці наголошують, що очищення води від пластику сучасними методами може призвести до знищення нейстону [5]. З іншого боку, не докладати зусиль для вилучення сміття – не вихід.

Жителі океану можуть потрапляти в дрейфуючі сітки (одна з найшкідливіших форм пластикового сміття) чи харчуватися пластиковими частинками, які сприймають за нейстон. Також сміття може слугувати «плотами» і транспортувати морських мешканців туди, куди вони не могли дістатися раніше. Мандрівні види можуть прижитися на нових територіях та порушити чинну екосистему.

 Ці світлини були зроблені у 2017 році фотографинею Caroline Power неподалік гондураського острова Роатан, розташованому в Карибському морі [7] [8]. Влада Гондураса стверджувала, що сміття походило з Гватемали й було принесене річкою Мотаґуа. Гватемальці свою провину заперечували та наголошували на існуванні багатьох джерел сміття з Центральної Америки 

Підготував Дмитро Філіпчук.

Використані джерела:
1. https://oceanservice.noaa.gov/facts/garbagepatch.html
2. https://www.nature.com/articles/s41598-018-22939-w
3. https://www.nature.com/articles/s41598-022-16529-0
4. https://www.science.org/doi/10.1126/sciadv.aaz5803
5. https://www.theatlantic.com/.../ocean-cleanup.../580693/
6. https://marinedebris.noaa.gov/.../non-native-species...
7. https://www.independent.co.uk/.../sea-creatures-manmade...
https://www.huffingtonpost.co.uk/.../planet-choking-trash...