Як російська "опозиція" виправдовує своїх тюремників та силовиків

Нещодавно ми розповідали, як “хороші” росіяни відвертають увагу західних партнерів від України, наголошуючи на своїй “важливості” та необхідності підтримки саме їх. Тоді йшлося про так званий “марш миру” в Берліні, який припав на 1000-й день від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

І ось черговий інформаційний привід – цього разу відзначився Ілля Яшин. Це російський так званий “опозиціонер”, який у грудні 2022 року отримав 8,5 років ув’язнення за “поширення фейків” про російську армію. В серпні цього року його звільнили в рамках міжнародного обміну полоненими.

Нещодавно Яшин дав інтерв’ю російському псевдоопозиційному телеканалу “Дождь”. У розмові він поділився враженнями про своє перебування в російській в’язниці та ставлення до нього тюремників. Найбільш цитованою стала його фраза:

“Були наглядачі, які тебе заводять до камери, повертають спиною і починають жорстко обшукувати. Я спочатку кажу: “Ви що, ісполняєтє?” А потім заходиш до камери й розумієш, що тобі в кишеню сунули шоколадку, цукерку або яблуко”.

Ця історія про “людяних” тюремників і їхні “шоколадки та яблука” звучить особливо цинічно на тлі того, в якому стані повертаються з полону українські полонені: військові та цивільні. Виснажені, зі слідами катувань, вони розповідають про жахи, які зазнали в російських катівнях. У цих розповідях немає місця для цукерок.

Натомість є свідчення про пакети на голові, садистські знущання електричним струмом, побиття до каліцтва, голодування. Навіть ООН, зазвичай бездіяльна, оприлюднила звіт, у якому йшлося про те, що українські військовополонені зазнають катувань та жорстокого поводження на всіх етапах полону на росії. Для повноти картини згадайте вірусні фото та відео з українськими військовополоненими, які емоційно реагували на звичайне яблуко одразу після звільнення.

Тепла ванна для тюремної системи росії

Загалом, усе інтерв’ю виглядає як своєрідна “тепла ванна” для ФСІН (Федеральна служба виконання покарань росії). Яшин малює образ майже людяної тюремної системи, де навіть серед охоронців знайшлися його “шанувальники”: «Хтось говорив “Я от читаю твій Telegram-канал вже багато років” (канал створено лише в березні 2022-го — ПТБН)». Він згадує й тих, хто прийшов працювати у ФСІН, нібито лише через безвихідь, бо так можна уникнути мобілізації. А також тому, що “не побачив” одностайної підтримки путіна серед зеків.

Відвертим знущанням на тлі реальних свідчень українських полонених виглядають скарги Яшина на відсутність “передачок” і погане меню в ШІЗО (штрафний ізолятор — ПТБН). Воно складалося із “важкої” каші на сніданок, супу і перловки з тушкованкою на обід, капусти на вечерю, а також чаю тричі на день. Наприкінці Яшин робить висновок, мовляв, тюрма або “ламає”, або “робить мудрішим, сильнішим і розвиває в тобі симпатію”.

У своїй розповіді “опозиціонер” не намагається дати чесну оцінку злочинній природі російської тюремної системи, а скоріше виправдовує її. Можливо Яшин справді вірить в “людяних” наглядачів, бо до російської “опозиції” у в’язниці, на відміну від українців, справді краще ставлення: Яшин отримав 30 тисяч листів та листівок, регулярно публікував розповіді про спілкування зі співкамерниками, навіть дав інтерв’ю “Репортерам без кордонів”.

Тоді, як наприклад, український журналіст Дмитро Хилюк, викрадений російськими окупантами з його власного дому під Києвом, наразі ізольований від світу в російській колонії у Володимирській області.

“Ми отримуємо крихти інформації від військових, які були звільнені (з полону. — Ред.). За останні кілька місяців у нас (з’явилося. — Ред.) троє свідків, які повідомили, що перебували з Хилюком в одній камері. На щастя, він живий, дуже схуд і дійсно постраждав від неналежних умов утримання. На цей момент, наскільки ми розуміємо, у МКЧХ (Міжнародний Червоний Хрест — ПТБН) немає доступу до тюрми, де утримується Хилюк”, — розповіла подруга та колега Дмитра Хилюка Наталія Богута.

Яшин не вперше “відбілює” російських тюремників і силовиків, розповідаючи про них як про “нормальних хлопців”. Буквально в першому інтерв’ю після обміну він говорив, що війна “зайшла у тупик”, тому треба домовлятися. Звідки він був обізнаний із новинами? Розповіли співробітники ФСБ, які супроводжували його під час обміну. Він назвав їх “говіркими та ввічливими”. З ними Яшину було “цікаво спілкуватися”.

Після зустрічі з пресою у Бонні він повідомив також, що багато співробітників ФСІН розуміють “гниль системи”, тому з ними потрібно розмовляти та залучати їх на свій бік. Мовляв, розмови з такими людьми дозволяють краще зрозуміти їхню мотивацію, спосіб мислення та сподівання.

Робота на майбутній електорат

Цю риторику підтримують й інші російські “опозиціонери”. Приміром, дружина Навального після його смерті закликала спрямовувати санкції проти путіна та його оточення, а не на “звичайних” працівників системи. В інтерв’ю Time вона назвала санкції Євросоюзу та Великої Британії “просто смішними”, оскільки вони торкаються пересічних співробітників в’язниці. За її словами, “більшість людей, які служать у російських правоохоронних органах, навіть не мають паспорта. Вони можуть виїжджати лише до кількох країн, наприклад до Єгипту, В'єтнаму”.

Чому російські опозиціонери розповідають такі історії? Вони досі не готові чесно говорити про системну природу злочинів режиму і роль кожного його виконавця. Їхня стратегія — перекласти провину лише на путіна та його найближче оточення, залишаючи “маленьких людей” поза увагою. Для них це спосіб виправдати масу виконавців режиму як таких, хто просто виконує накази й нічого не може вдіяти.

Проте цей підхід має і глибше підґрунтя. Прочитавши для ознайомлення інтерв’ю “російської опозиції”, можна побачити, що і Яшин, і Навальна, і Кара-Мурза, насамперед є політиками. Їхня риторика спрямована на формування позитивного образу перед майбутнім електоратом. Вони будують свої заяви так, щоб показати росіянам: “Ми свої”.

путін не став лідером всупереч волі росіян, він значною мірою уособлює їхні прагнення. Те саме намагається робити й “опозиція”: вони розраховують на підтримку всередині країни, тому звертаються саме до таких “маленьких людей”, говорячи “Ви не погані, а просто так склалися обставини”. Скажімо, той же Яшин в іншому інтерв’ю підкреслював, що сидів за “народною статтею”, і ставив себе в один ряд з робітниками, студентами чи інженерами, яких саджають за звичайні пости в соцмережах. Тобто навіть у репресивній системі вони намагаються знайти “хороших рєбят” і бачать у цих людях не винуватців, а потенційних прихильників.

Але подібні "теплі ванні" російської “опозиції” викликають більше питань, ніж відповідей. Як, наприклад, Навальний міг передати свої записи для виходу книги мемуарів? На чому він їх вів? Як Яшин міг вести Telegram-канал, коли такі речі нібито суворо контролюються? І зрештою, як саме охоронці могли підкидати Яшину яблучка, якщо у стандартній тюремній робі немає кишень?

Підготувала Альона Маліченко.