Як уникнути маніпуляцій науковими дослідженнями в журналістиці

"Дослідження доводить…", "Згідно дослідження, яке опубліковане в…", “Повідомляють вчені про...”, “Результатами дослідження поділилися...” Ці та схожі словосполучення можна зустріти в багатьох навколонаукових статтях.

Журналісти в гонитві за сенсаційністю та переглядами намагаються розповісти своїм читачам найактуальнішу та найсвіжішу інформацію зі світу науки. Деяким виданням навіть вдається щодня публікувати матеріяли про п’ять-десять наукових "відкриттів".

Усе це, звичайно, з посиланнями на справжні дослідження. Не згадати в статті авторитетні журнали "Nature", "Science"/потрібне підставити – моветон. Адже всі давно вже затямили, що кожне твердження потрібно підкріпити посиланням на першоджерела.

Суперечка в коментарях про користь/шкоду канабісу? В кишені у кожного знайдеться кілька посилань на доведення своєї правоти.

Але диявол ховається в сирі й сьогодні ми поговоримо про ці деталі.

Сподіваємося, цей матеріял стане корисним не лише журналістам, а й всім, хто хоче краще розуміти якість згадуваних у журналістських статтях досліджень.

Нині в PubMed (бібліографічні бази даних Національної медичної бібліотеки США та Національного інституту здоров'я США) можна знайти наукові роботи на підкріплення ледве не будь-якої точки зору.

PubMed, як ви вже зрозуміли з уточнення в дужках - це не журнал і вчені там НЕ публікують свої дослідження. Це просто спеціалізована пошукова система. Грубо кажучи, своєрідний Google в науковому світі.

Станом на зараз PubMed знаходить близько 38 мільйонів дотичних до науки матеріялів, його база зростає щодня. В такій кількості, як бачимо, можна знайти ледве не будь-які твердження, навіть взаємовиключні. А тоді заявити, що вони базуються на наукових дослідженнях.

Ось, наприклад, про алкоголь.

 Одне дослідження каже, що його вживання збільшує смертність від раку [1].
 А в іншому науковці вже кажуть, що не виявили негативний вплив алкоголю на ризик розвитку раку [2]. Ще в одному дослідженні пишуть, що вживання алкогольних напоїв навпаки - пов'язане зі зниженням ризиків захворіти на рак [3]

Або ось про чай:

 Тут пишуть, що споживання молочного чаю може призвести до залежности, яка пов'язана з депресією, тривогою та суїцидальними думками [4].

А в цій роботі стверджують, що чай може запобігти погіршенню депресивних симптомів [5].

А тут пишуть, що бульбашковий чай (різновид молочного чаю) не призводить до залежности [6].

І такого можна знайти дуже багацько. Кому вірити?! Як завжди, важливі деталі.

Пояснюємо

Гортаючи базу PubMed, у багатьох випадках ви бачите лише автореферат - короткий виклад наукової праці. Буквально кілька речень про дизайн, учасників, висновок і т.п. Але наукові дослідження — це до біса складні штуки з графіками, таблицями та розрахунками, а їхній повний текст може займати десятки сторінок.

Важливі нюанси, обмеження та переваги дослідження, як правило, в авторефераті не завжди згадують. Наприклад, може виявитися, що дослідження НЕ “сліпе” (скажімо, частина учасників здогадалася, що приймає не справжні ліки) або з конфліктом інтересів (науковець отримує винагороду від виробника). Або ж це просто нотатки лікаря, в яких він описав історію одного пацієнта.

Тому журналіст, який читає тільки короткий переказ, просто не бачить усі ті важливі застереження, які в сукупності можуть нівелювати твердження, яке він виносить у заголовок.

Кілька слів про медії, які щодня штампують огляди десятка статей

По-перше, такий формат подачі великої кількости свіжих наукових новин навряд чи дозволить автору обробити десятки сторінок складного тексту дослідження.

По-друге, доступ до повних текстів інколи закритий. Особливо це стосується найсвіжіших досліджень. Сумнівно, що журналісти витрачають на це кошти. У деяких випадках можна обійти абонплату, але це піратство, до того ж не всі знають, як це зробити.

По-третє, оглядачі наукових відкриттів інколи практикують "зіпсований телефон" — переказують чи перекладають українською огляди з іноземних науково-популярних медій, як то «New Scientist» чи «Science Alert». Добре це чи погано — інше питання, але й іноземні видання помиляються та клікбейтять сенсаційними заголовками. Усім потрібне охоплення.

Проблема пресрелізів

Є ще одна проблема висвітлення наукових новин — пресрелізи. Деякі журналісти інколи не звертають увагу, що наукова робота навіть не опублікована. Їм достатньо кількох речень із презентації на конференції, щоб розповісти про чергове “сенсаційне відкриття”. Близько 40% пресрелізів містять у собі необґрунтовані поради, а в деяких замовчують, що дослідження проводилося на рибках або кроликах, а не на людях.

Ось один свіжий приклад.

У березні цього року декілька українських медій повідомили, що ризик померти від серцевої недуги на 90% вищий серед тих, хто практикує інтервальне голодування.

«Науковці протягом 2003-2018 років щороку опитували близько 20 тисяч дорослих добровольців щодо їхніх харчових звичок. За учасниками спостерігали протягом восьми років, зокрема реєструючи серед них смерті та їхні причини. Так вони з'ясували, що ризик померти від серцево-судинної патології значно зростає при дотриманні інтервального голодування, у порівнянні з більш звичним харчуванням протягом дня», — повідомило науково-популярне видання «nauka.ua» [7].

Погодьтеся, звучить гучно, як-не-як, а 90% — це не те щоб мало. Але ці гучні дані взяли з... постерної презентації, яку показали на Конференції Американської асоціації серця. Дослідження так і не опублікували, а заявлені в ньому твердження не витримали критики.

Для наочности скажемо, що протягом 2003-2018 років науковці опитували учасників про харчові звички лише двічі. Не двадцять разів протягом року і навіть не щороку — лише двічі за 15 років! Маючи звіти з дводенного анкетування про вживання їжі, науковці припустили, що така модель харчування була незмінною протягом усіх цих років.

Дослідники також не знали, чим саме харчувалися учасники експерименту й чи взагалі вони коли-небуть чули про таку дієту, як «інтервальне голодування». Режим сну та позмінна робота, які пов'язані з нерегулярним харчуванням, також не враховувалися.

Після того, як BBC, Washington Post, NBC та інші провідні медії розповіли світу, що ризик померти від серцевої недуги виявився на 90 відсотків вищим за інтервальне голодування, 34 наукові експерти розкритикували всю цю історію й заявили, що таке бездумне поширення інформації може лише нашкодити здоров’ю людей та підірвати довіру до науки [8].

Чи треба казати, що журналісти, які писали всі ті гучні заголовки, про спростування потім навіть не згадували?

Якщо ви все-таки через PubMed чи якимось іншим шляхом потрапили безпосередньо на сайт наукового журналу і навіть ознайомилися з повним дослідження, то ось кілька порад, на що саме варто звернути увагу при огляді:

1. Вид дослідження

Якщо дослідження обсерваційне (з описом конкретних подій), то встановити надійний причинно-наслідковий зв’язок, як правило, неможливо.

Вживання 2-3 чашок кави позитивно корелює з рівнем IQ? Ми не можемо зробити висновок, що кава сприяє підвищенню IQ і навпаки. Цілком імовірно, що є третій не врахований фактор, який сприяє вищому рівню IQ та вживанню декількох чашок кави на добу.

А може це просто збіг? Результати обсерваційних досліджень варто інтерпретувати вкрай обережно, а до заголовків типу «Келих вина продовжує життя» чи «Емульгатори викликають серцево-судинні захворювання» ставитися скептично.

Хибне розуміння таких досліджень сприяє появі заяв на кшталт «дослідження підтверджують, що зловживання газованками з аспартамом збільшує ризик діабету, серцево-судинних захворювань та онкології» [9].

2. Правдивість

Запитайте себе, як би вигляд світ, якби заявлене в статті дійсно було правдою. Аспартам чи молоко викликає великий перелік захворювань? Про це гучно говорили би в Управлінні з продовольства і медикаментів США (FDA) та Європейській аґенції безпеки харчової продукції (EFSA).

Ми би бачили попередження та похмуру картину в багатьох дослідженнях протягом багатьох років. До речі, про вплив аспартаму на організм ми писали пів року тому [10].

3. Рандомізовані контрольовані дослідження (РКД)

Сьогодні це один із найкращих інструментів для вивчення причинно-наслідкових зв'язків між втручанням (лікування, дієта, навчання тощо) і отриманим результатом.

Серед переваг:

 рандомізація — випадковий розподіл учасників до однієї з груп;
 контрольна група — допомагає побачити, що сталося б у іншому випадку. Наприклад, без певного медичного втручання;
 подвійне засліплення — ні дослідники, ні учасники не знають до якої групи кого віднесено й хто приймає потенційні ліки;
 плацебо — інструмент, який допомагає імітувати “шум” (спонтанна ремісія, покращення настрою від спілкування з лікарем, готорнський ефект - в учасника змінюється поведінка, коли він знає, що бере участь в експерименті).

Усе це мінімізує впливи, які можуть спотворити результат дослідження. Іноді РКД називають “золотим стандартом” клінічних досліджень, але й вони мають обмеження. Наприклад, результати не завжди репрезентативні для популяції. Якщо серед учасників були лише медичні працівники чи спортсмени, то екстраполювати отримані дані потрібно обережно, адже їхні життєві звички (харчування, увага до здоров’я, відпочинок, сон) можуть відрізнятися від звичок середньостатистичних людей.

4. Міжвидовий перехід

Не беріть близько до серця результати досліджень, які науковці провели на мишах чи дрозофілах. Використовували клітинні структури чи комп’ютерне моделювання? Не поширюйте отримані результати на людей поготів.

До прикладу, переважна більшість отриманих результатів на мишах, близько 90%, у кінцевому підсумку не можуть бути застосовані на людях. На жаль, в оглядах та авторефератах не завжди згадують, що дослідження проводилося на тваринних моделях.

5. Вибірка

Чим менша кількість учасників дослідження, тим менш надійні його результати. Якщо в дослідженні брали участь, скажімо, 15 спортсменів і п’ятьох із них потім відсіяли — це дослідження низькоякісне через малу вибірку. До того ж не завжди зрозуміло, тих п’ятьох відсіяли через недотримання протоколу, відмову брати участь в експерименті чи вони заявили про небажаний дослідникам ефект? Усі ці деталі важливі.

6. Фінансування

Звертайте увагу на те, хто оплатив дослідження. Косметичні та харчові компанії частенько проводять дослідження під уже створений продукт — їм потрібна хоч якась база для маркетингових заяв на кшталт «Науково доведено!».

Звичайно, зв’язки з харчовими компаніями не завжди свідчать про залежність і недоброчесність. Але навіть натяк на фінансування чи зв’язок науковця з відповідною галуззю породжує сумніви щодо його праці. Виробник йогурту фінансує дослідження (уявімо, що нам пощастило і науковці чесно в цьому зізналися)? Що ж, очікуймо позитивний результат і заголовки про користь продукту для серця чи продуктивности в спорті.

7. Звітність

Якщо науковці збирали об’єктивні дані (аналіз крові, температура тіла), то його результати надійніші та об’єктивніші, ніж результати досліджень, в яких учасники самостійно заповнювали анкети про свої відчуття, стан чи звички. Учасники можуть прибріхувати, бути упередженими, їх може підводити пам’ять.

Уявіть якби вам потрібно було заповнити анкету харчових звичок за останній місяць. Ймовірно, ви не пригадали б, які саме продукти, в якій кількості й коли вживали, і це не був би зумисний обман. Неточність в анкеті може навіть створити враження, що ви дотримуєтеся якоїсь дієти або надаєте перевагу певному складнику.

8. Реплікація

Знайдіть реплікацію дослідження (відтворення результатів незалежною групою вчених) та порівняйте його результати з результатами інших робіт. Поцікавтеся думкую науковців, які не мали стосунку до роботи. Зазвичай науковці реагують на появу гучного та поганого дослідження, але ця реакція не завжди з’являється в перші дні публікації. Інколи доводиться чекати тижні чи місяці. Таке тривале очікування заважає журналістам писати наукові новини з критичними зауваженнями від науковців, адже читачі жадають “гарячих” та свіжих історій.

9. Науковий журнал

Звертайте увагу й на сам тижневик, у якому опубліковане дослідження. Є так звані “хижацькі” видання, які за гроші публікують будь-яку маячню та містифікацію. Українські медії зазвичай не розповідають про «відкриття» з цих сміттярок, але посилання на них можна зустріти в списках використаної літератури в статтях про дієтологію чи біогакінг. Згадаймо, що автори можуть шукати будь-які дослідження, аби тільки підтвердити свою думку, а якщо журналісти читають лиш автореферат, то й на сам журнал вони можуть не звернути увагу.

10. Попередня реєстрація

Попередня реєстрація дослідження показує початкові плани дослідників. Перегляньте її - це допоможе з’ясувати чи не маніпулювали науковці даними, щоб отримати позитивні результати, та чи дотримувалися вони правил наукового експерименту.

Якщо ви з'ясували, що дослідження спонсорувалося якоюсь харчовою компанією, не пошкодуйте час і знайдіть попередню реєстрацію цієї роботи. Доброчесні науковці розуміють, що попередня реєстрація робить роботу прозорою.

Висновки

Усі перелічені поради не є панацеєю від проблем у світі досліджень, але це краще, ніж нічого. Ба більше, є безліч лазівок, через які деякі науковці намагаються опублікувати якусь малоякісну роботу та розтрубити про неї на весь світ. Так-так, не лише журналісти хочуть опублікувати сенсацію; науковцям також важливо просуватися кар’єрними сходами й привертати увагу спонсорів. Виявити ці лазівки доволі складно.

Щойно зустрінете словосполучення «Дослідження доводить…», «Згідно дослідження, яке опубліковане в…», одразу запитайте себе: «Коли, де, як та хто саме це довів?». Не вірте сліпо в результати, це на священні тексти.

Якщо цей допис був корисний, будемо вдячні за вподобайкуи, коментарі та репости

Підготував Дмитро Філіпчук.

Посилання:

1. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/21403041/

2. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19932648/

3. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19957334/

4. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37625703/

5. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33575719/

6. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36569608/

7. https://nauka.ua/.../rizik-pomerti-vid-sercevoyi-nedugi...

8. https://drive.google.com/.../1sMUMe.../view

9. https://life.liga.net/.../marketynh-chy-pravda-diietolohy...

10. https://www.facebook.com/behindtheukrainenews/posts/pfbid0P2LmS9kbcEGKsNobSzvUCadZsn3NAwvNJPwqAu4SCxDbh3zMotMAXwYeipujytbhl

11. https://uk.wikipedia.org/.../%D0%93%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1...