«Хто про жінок говорить, да?: як українські чоловіки розповідають про подвиг дружини під час війни

Про «подвиг дружини» першим у фейсбуці написав журналіст, а тепер боєць ЗСУ Дмитро Крапивенко:

Цей допис перепостив письменник і тепер також боєць ЗСУ Артем Чапай, який свого часу встиг побувати татом у декреті. Принагідно він написав і про свою дружину.

Про жінок справді говорять нечасто у контексті похвали та гордості. Переважно вони самі розповідають про те, що вдалося зробити, облаштовуючи побут за кордоном, або про проблеми, з якими стикнулися в чужій країні. Жінки розповідають про пережите. Жінки вислуховують критику, бо виїхали, бо досі не повернулися, бо (вставте ваш варіант). Однак обидва досвіди – важливі і їх варто озвучувати та проговорювати.

В одному зі своїх подкастів про життя під час війни психолог Володмир Станчишин пояснював, що різниця досвідів, які отримують чоловік, який залишився в Україні, та дружина, яка виїхала за кордон із дітьми, надзвичайно різниться, тому їх варто проговорювати, аби не втрачати емоційного зв’язку. На прикладі своєї родини він розповідав, як складно було облаштувати життя наново йому і з якими викликами стикалася його дружина: курси німецької мови, оформлення документів, дитсадки для дітей, спілкування з іноземцями, аби пояснити їм ситуацію в нашій країні, та навіть занурення в історію та культуру країни, в якій ти тепер вимушено живеш, – все це потребує ресурсу. 

Піклування про батьків та дітей, загалом родину, виховання, – це те, чого суспільство чекає від жінки, тим паче під час війни. Тому не дивно, що цю працю нечасто помічають та гідно цінують. Тож показово, що про неї публічно висловлюються люди, яких читають і до яких дослухаються сотні-тисячі українців

Ірина Небесна