Не хвороба. Не потребує лікування: чого не знає очільник білоруського Червоного Хреста про гомосексуальність

Зустріч організували до Тижня батьківської любові, що саме проходив у білорусі. Розмова почалася з обговорення безумовної любові батьків до своїх дітей, що дозволяє дитині відчувати себе захищеною та відкриватися перед найближчими, а звелася в результаті до того, що «не варто робити вигляд, що це все нормально», якщо виявиться, що гетеросексуальність – це не про ваших сина чи доньку.

Гості програми прямим текстом висловлюють радість від того, що в їхній країні немає гендерної рівності, а потім, обговорюючи питання, чи суспільство впливає на гендерні ролі дітей, Шевцов висловлює думку, що ні, за умови, що «вони ростуть у нормальній сім’ї»

Далі Шпілевська розповідає, що щаслива, бо з білоруського ринку відходить американський кінематограф, як і європейський, «мультиплікаційний особливо». Мовляв, те, що героями фільмів чи мультиків є представники ЛГБТ-спільноти, впливає на сприйняття такого світу як нормального.

«А я не хочу, щоб наші діти вважали це нормальним. Я хочу, щоб вони розуміли, що ми люди православні, традиційні, щоб вони вбирали в себе ті мультики, добрі та хороші, що ми їх завжди дивилися. “Паровозик з Ромашкова” той же. “Ну постривай!”», – наводить приклади вона. 

Шевцов погоджується і наголошує: «Цензура повинна бути завжди, тільки вона повинна бути розумною і не доходити до деспотизму: цього не можна, я правий і повинно бути завжди так», – і ці слова загалом не надто збігаються з радикальною позицією голови Білоруського союзу жінок і її «я хочу/я не хочу», коли вона говорить навіть не про своє життя, а про інших людей і те, як вони повинні жити.

«Ми маємо дітям розповідати, що існують якісь нетрадиційні стосунки між статями. Це неприродно, це хвороба, психічна хвороба насправді. І ці речі ми маємо розповідати. Адже дитина дивиться на сім’ю. Якщо в сім’ї нормальні людські цінності, якщо в суспільстві – нетерпимість до таких збочень. Я завжди про це кажу, мені як лікарю простіше це казати, що це все-таки, вибачте, психічне відхилення та захворювання, тому його треба лікувати. Хто хоче уподібнюватися – заради бога», – каже Шевцов. 

Шпілевська його підтримує:

«Якщо ми помічаємо якісь схильності, треба не сказати “а, ну є, і є, це нормально і ми будемо з цим жити”. До цього треба поставитися як до хвороби, вчасно помітити та попросити допомоги у фахівців, щоб дізнатися, як це виправити у нормальність. … Не опускати руки, не казати, що це ненормальне повинно стати нормальним», – це каже людина, яка на початку розмови пропонувала багато часу приділяти своїм дітям та формувати з ними довірливі стосунки, а між цим розповідала, якою чудовою колись стане бабусею для своїх онуків.

На що Шевцов вкотре повертається до Заходу, де, за його словами, такі ідеї «агресивно нашаровуються на нормальний побут суспільства… з метою винищення цивілізації, цілих країн». 

Ведуча при цьому наратив гостей підтримує, що не дивно, бо СТВ – це, нагадуємо, державний телеканал білорусі.

Роз’яснення

Два слова про самого Дмитра Шевцова. Кілька місяців тому в одному з інтерв’ю він розповідав про те, що відкрито виступає проти спроб «розхитати державу, займає чітку громадянську позицію, підтримує чинного очільника країни».

А тепер щодо його заяв «як лікаря» та «експертних» коментарів Шпілевської.  В Американській асоціації психіатрів (APA) ще в далекому 1973 році виключили гомосексуальність зі списку психічних захворювань. Щоправда, із Міжнародної класифікації хвороб ВООЗ її забрали лише в 90-х. Але відтоді, на хвилинку, вже минуло 30 років. Прикро, що Шевцов ігнорує ці факти.

У 2013 році в офіційнй заяві АРА пояснили, що «не вважають, що гомосексуальна орієнтація повинна чи потрібна бути зміненою», крім того наголосили, що «є значний ризик, що спрямовані на це науково непідтверджені зусилля можуть підірвати самооцінку, при цьому сексуальна орієнтація не змінюється»; «також, з точки зору психічного здоров'я, сексуальну орієнтацію не потрібно змінювати».

А от те, що дискримінація та цькування людей з «якоюсь не такою» сексуальною орієнтацією можуть впливати на їхнє психічне здоров'я, – це правда. Зокрема, гомофобія змушує підлітків відчувати безнадію та наче їх переслідують. А це вже симптоми клінічної депресії. Тому дивно, що лікар Шевцов чомусь забув про принцип «не нашкодь». 

Гомосексуальність не «лікується», а сексуальна орієнтація не змінюється під впливом фільмів чи мультиків. Як зазначають в АРА: «Упередження і дискримінація ускладнює багатьом людям дійти згоди зі своєю сексуальною орієнтацією». Але люди справді вільніше визначаються, розуміючи, що суспільство – лояльне, а кожна з сексуальних орієнтацій є варіантом норми. 

Авторка: Ірина Небесна