Не завжди золото: про що мовчать чоловіки під час війни і чому це варто змінювати

Багатьом не сподобалися роздуми військового про те, що після перемоги «будуть сотні тисяч мовчазних героїв, кілька тисяч навколовоєнних клікуш і мільйони людей з посттравматичним розладом». Виходить, коли військові кажуть цивільним жити спокійно своє життя, пити каву та подорожувати, поки вони їх прикривають, громадськість готова це чути, але коли вони діляться переживаннями, то не завжди.

Чому так виходить?

Навесні 2022 року серед українців провели опитування щодо психологічного стану населення під час повномасштабної війни. Відповідно до результатів, 90% звернень були саме від жінок і лише 10% від чоловіків.

«Вкрай малоймовірно, що жінки настільки гостріше реагують на ситуацію», – зазначають фахівці і наводять ймовірні причини, чому чоловіки не йдуть до спеціалістів навіть коли є потреба.

Наводимо основні:

Водночас в аналітиці йдеться про те, що, якщо чоловіки і йдуть до психотерапевтів, то робить це переважно молодь віком 18-30 років. Експерти припускають, що у цій віковій групі вже є менше стереотипних уявлень щодо звернень по психологічну допомогу.

Звернення від чоловіків експерти поділили на дві категорії: цивільних та військових. Так от, ті, хто не воюють з тих чи інших причин, найбільше переживали саме через це. Крім цього вони говорили про відчуття, що мають воювати, хоча не готові до цього, емоційну напругу та відчуття втрати опори. Нагадаємо, чимало чоловіків залишилися буквально без родин, адже їхні дружини чи партнерки з дітьми виїхали за кордон. 

Водночас військові найчастіше говорять про почуття провини та синдром вцілілого, безсоння, панічні атаки та напади агресії, горювання та переживання втрати через загибель побратимів та посестер по службі.

Про схожі переживання в інтерв’ю розповідає Артем Чапай – український письменник та військовий. Також він каже, що «не вистачає родини, ніжності, можливості щиро поговорити з дружиною на розумні теми». Вже згаданий вище Артем Чех також розповідає, як важко повертатися військовим у цивільне життя.

«Складність прийняти себе іншого, свою родину, свій побут. Сьогодні мені навіть складно їздити у звільнення, коли є можливість на один-два дні побачитися з сім'єю. Я дуже дивно себе почуваю, і ці почуття мають скоріше негативне забарвлення, ніж світле. Якесь таке чистилище. І повертатися до війська немає бажання, і залишатися несила. І так висиш у такій липкій темряві, і нічого не радує», – каже письменник-військовий, який воює вже не вперше.

Обидва вони озвучують те, про що промовчать тисячі інших. Головне – аби суспільство було готове слухати і чути це. Однак, як ми раніше вже писали, не лише військові мають переживання через досвід, отриманий під час війни. Тож допомоги потребують і ті, хто залишилися в тилу. Ці факти не свідчать про те, що в усіх є чи будуть психологічні проблеми. Радше про те, що, навіть якщо вони будуть, чоловіки часто їх замовчують і не звертаються по допомогу до фахівців.

Вплив війни

Після першого місяця повномасштабного вторгнення серед українців провели опитування, як бачать війну жінки та чоловіки. Висновок тоді був, що війна все ж більше вплинула на життя жінок – переважно через переїзд за кордон. Відповідаючи на питання, що будуть робити після перемоги, 9% опитаних чоловіків обрали відповідь «нап’юся». Про «нап’ємося» і похмілля – буквальне та метафоричне – у тому ж есеї згадував і Артем Чех. 

Це можна було б обійти увагою, якби не наведена вище статистика про те, як «часто» чоловіки звертаються через психологічні проблеми до фахівців. Натомість у постсовєцьких країнах алкоголь справді традиційно вважають «ліками» від психологічних проблем та обов’язковим пунктом чи не кожного застілля, при цьому далеко не кожен знає, що він є депресантом. Станом на 1 січня 2019 року в Україні під наглядом перебувало 460 717 людей із розладами психіки та поведінки через вживання алкоголю. 86% з них – чоловіки! 

В Україні є чимало служб, які надають психологічну допомогу. Однак показником, що окремої уваги потребують саме чоловіки, є те, що в жовтні в Україні запрацювала лінія психологічної допомоги для них – 2345. Вона цілодобова, анонімною та безкоштовною. Ми не завжди можемо допомогти тим, хто нам дорогі, навіть якщо дуже хочемо, через брак знань та вмінь. Тому якщо ваш чоловік, друг, брат, батько чи будь-хто з оточення потребує психологічної допомоги, підкажіть, куди він може звернутися. До слова, на лінії працюють психологи і жінки, і чоловіки, якби для когось це було важливим моментом. Будьмо уважними одне до одного!

Авторка: Ірина Небесна