«Проблема не в красі, а в тому, чи можеш ти в цьому одязі нормально рухатися»: про жіночу військову форму

Авторка: Наталка Сіробаб

У липні цього року в Міністерстві оборони вперше заговорили про те, що в Україні з’явиться уніфікована жіноча військова форма. Її шитимуть за лекалами, створеними відповідно до будови жіночого тіла. 

Перші зразки такого одягу вже мали протестувати в польових умовах. Втім на наш запит, коли форму отримають у війську та чи є вже перші державні замовлення, у Міністерстві оборони так і не відповіли.  

Поки що для жінок передбачили лише парадний варіант форми: кітель, спідницю та черевики. 

Військовослужбовиці схвально поставилися до наміру впровадити уніфікований жіночий військовий стрій. 

– Прочитала, що нарешті запустили ініціативу з вироблення лекал штатної військової форми для жінок. Це дуже приємна новина, тому що всі кітелі та штани, які видають жінкам у ЗСУ, чоловічого фасону, їх завжди вшивають, аби воно сиділо нормально та головне – зручно. На вшивання моїх перших двох комплектів піксельної форми ЗСУ, у якій я проходила КМБ, складала присягу, отримувала ВОС, колись 2020-го витратила, як зараз пам’ятаю, 1800 гривень. Невеликі гроші, але більше шкода часу та пошуків кравців, які можуть це зробити за короткі терміни, – написала у себе на сторінці в мережі «Фейсбук» розвідувальниця та парамедикиня Ярина Чорногуз.

Бійчиня відзначає американську та канадську жіночу військову форму. За її словами, у цьому одязі відчувається, наскільки там поважають військових жінок та їхні потреби. 

 «У ЗСУ мені видали каску, автомат і зимовий спальник»

На відсутність форми відповідного розміру та взуття в українській армії нарікають й інші військовослужбовиці.

Ольга Матвієнко пішла доброволицею у ЗСУ 24 лютого цього року. Спочатку її військовий підрозділ дислокувався поблизу Гуляйполя, потім – на Донбасі. 

– Практично всі з моєї групи добровольців, хто став до лав ЗСУ 24 лютого, були вдягнуті у своє. Але приходили мобілізовані з військкомату, то їм дещо видавали. Взагалі від початку повномасштабного вторгнення з забезпеченням були проблеми не через відсутність відповідних речей, а через порушену логістику, розбиті склади тощо, – каже бійчиня. 

За словами Ольги, останніми роками приватні воєнторги почали відшивати жіночу форму. Але на сайтах таких підприємств все одно асортимент чоловічого одягу ширший. Здебільшого це так звана «тактика», а не військова форма, адже ЗСУ вдягаються у піксель ММ14. 

– Зараз Польща та Туреччина почали виготовляти тканину кольору піксель, а наші виробники – форму з неї. Але, знову ж таки, заходиш, а там розміри від 48-го. Щоб ви розуміли, мені 42-й потрібен. А хлопці теж є мого зросту, ще нижчі, худі. Я можу взяти собі найменший – XS. Мої перші штани були такого розміру, чоловічі. Але в чоловічих XS проблема в тому, що вони закороткі. А якщо ти дівчинка, у тебе таз ширший тощо. Проблема не в красі, а в тому, чи можеш ти в цій формі нормально рухатися: сісти, лягти, упасти, піднятися, – каже Ольга Матвієнко.

Тож здебільшого і невеликим жінкам, і чоловікам доводиться вшивати форму. 

– Спочатку у ЗСУ мені видали каску, автомат і зимовий спальник, – говорить бійчиня. – Пізніше завозили форму для мого підрозділу. Старшина зібрав розміри особового складу. У нас вони від 42-го, а привезли 52-54 (сміється). І без форми залишаюся не лише я, а й левова частка чоловіків, бо негусто в нас хлопців 54-го розміру. Виходить, що не лише дівчата, а всі обділені формою. 

За словами Ольги, перебуваючи на передовій, навіть з Інтернетом, дуже складно щось знайти й замовити. Тим паче, що військовий підрозділ постійно змінює місце дислокації. Вихід один – просити волонтерів, які працюють за кордоном, знайти щось із одягу чи взуття відповідних розмірів. 

– Велика вірогідність, що форма за жіночими лекалами до нас доїде, коли війна скінчиться. Тож щоб служити в армії, треба бути дівчинкою розміру М, а краще L, – тоді проблем не буде. Але все-таки ми маємо отримати хоча б якийсь комплект форми. Якщо держава взяла мене на службу, то й забезпечення має бути відповідне. Розумію, що зараз є значно важливіші проблеми, ніж штани розміру S. Але це образливо, бо дівчата в армії є, хоча в нас і люблять говорити, що жінки воюють у тилу. Може, їх на передовій, в окопах менше, ніж хлопців. Але вони є, і навіть цим 5 жінкам із 100 чоловіків потрібна форма, – резюмує військовослужбовиця. 

Із нормальним взуттям у бійчинь такі самі проблеми, як і з одягом. 

– Я навіть не намагалася з’ясувати, коли мені видадуть хоча б якісь берці. Але розумію, що в Україні зараз практично неможливо придбати берці 37-го розміру. Ще 5 років тому я купила собі черевики Lowa. Ця фірма виготовляє туристичне та військове взуття. Потім мені з-за кордону привезли кросівки цього бренду, в яких я проходила літо. Зараз постала проблема придбання зимового взуття. Бо в нас досі складно купити щось мого розміру. Дуже багато підприємств, які відшивали цивільне взуття, намагаються виробляти щось тактичне, але нюанс в його якості. По-перше, як я казала, тактичне не значить військове. По-друге, усі закуповують однакову підошву у виробника, і здебільшого модельний ряд досить невеликий. І, знову-таки, орієнтуються на чоловіків, а це розмір 41 і більший. Якщо ти дівчина з розміром взуття 36-37, тобі пряма дорога до волонтерів. І там уже або дякую, подарували, або замовила, заплатила кошти, мені дістали й привезли. Здебільшого купила, – каже бійчиня.

«І літню, і зимову форму жінки отримували таку саму, як і чоловіки»

Марина Молошна – військовослужбовиця ЗСУ. В українській армії з 28 лютого. Її військовий підрозділ дислокується на Харківщині, брав участь у контрнаступі.

– У нас не було своєї амуніції. І літню, і зимову форму жінки отримували таку саму, як і чоловіки. У ЗСУ мені видали зимову та літню форму, берці, «фліску», балаклаву, шкарпетки. Також в армії видають бронежилети та шоломи, але мені їх подарували знайомі волонтери, і я ношу саме їх, бо ця амуніція легша та якісніша, – розповідає бійчиня.

Марина Молошна має розмір S-M і каже, що його просто  отримати. Бійчиня описує діаметрально протилежну ситуацію – коли досить складно знайти форму великого розміру. Здебільшого чоловіки чи жінки, які потребують такого одягу, шиють його собі на замовлення. 

– Взуття також однакове для чоловіків та жінок. У ЗСУ роздають літні та демісезонні берці української фірми «Талани». Якщо у жінки розмір ноги менший за 38-й, то складно буде підібрати берці, бо переважно їх відшивають великими партіями з 39-го розміру, але трапляються і менші. Мені пощастило, у мене «ходовий» 40-й розмір ноги, тому мені отримати взуття проблеми не було, а ось дівчата, у яких 36-37 розмір, купували собі взуття у воєнторгах, – розповідає Марина Молошна.

Бронежилет

Зараз військовослужбовиць у ЗСУ не забезпечують жіночими плитоносками та бронежилетами. 

2021 року приватна компанія «Балістика» на запит Нацгвардії розробила жіночу плитоностку на базі моделі м3 pro, але зі спеціальною демпферною системою, яка враховує жіночу анатомію. Її відзначає і Ярина Чорногуз у своєму дописі.

– У мене плитоноска Velmet, давно придбана власним коштом. Бронезахисні плити – ТЕМП-3000. Це досить важка річ, хоча не така, як повний бронежилет із боковим захистом, балістичними пакетами. Вага броні в мене – близько 7,5 кілограма. Плюс – магазинів навішуєш, збираєш РПС (ремінно-плечова система – прим. авт.) та інше. І на тобі висить близько 15 кілограмів, – розповідає Ольга Матвієнко. – Плитоноска розрахована на легкий захист, мобільність та захищає від осколків. Тут уже кожен обирає, який рівень захисту він хоче відповідно до завдань. Але реально вага спорядження може бути до 20 кілограмів.

Марина Молошна каже, що з бронежилетом їй пощастило, бо його подарувала її знайома волонтерка, яка знайшла легкі плити 5-го класу в США.

– Мій бронежилет важить 6,5 кілограма, бо там легкі керамічні плити. В інших дівчат (як, до речі, і хлопців) бронежилет, виданий ЗСУ, важить 8-10 кілограмів, – говорить бійчиня. – У мене маленький розмір грудей, то мені абсолютно комфортно з «чоловічим» бронежилетом. Але дівчатам з більшим розміром плити трохи давлять на груди, особливо під час повзання по землі. Так само незручно їм у бронежилеті під час бігу. 

«Нам ще потрібна одна чоловіча форма найменшого розміру для однієї з наших артилеристок»

Саме з такого запиту розпочалася історія соціального проєкту ArmWomenNow. 

– В Україні, на жаль, навіть зараз неможливо купити форму для жінок. Вона не те, що не продається, вона, в принципі, не відшивається жодним з українських виробників. Тобто відшивається винятково чоловічу розмірну сітку, яка значно відрізняється від жіночої, – розповідає засновниця проєкту ArmWomenNow Ірина Никорак. 

За словами пані Ірини, до них жінки звертаються, тому що інші виробники не враховують потреби бійчинь, орієнтуючись лише на чоловіків. Тому для ініціаторок проєкту принципово змінити підхід до забезпечення потреб жінок в армії. 

– Нинішня війна чітко показала, що жінки здатні так само як і чоловіки брати зброю в руки та воювати. І ми вже не можемо не помічати та не визнавати внески цих жінок. Україна має один з найбільших показників кількості жінок в збройних силах серед країн-членів НАТО. І в контексті війни вже зараз абсолютно зрозуміло, що жінки – це не слабка стать, – резюмує Ірина Никорак. 

Представниці ArmWomenNow замовили жіночу уніформу з Америки, з Польщі, Франції, Ізраїлю та ще з кількох країн. За основу взяли американський кітель, відшитий за натівськими стандартами.

– Уже виготовили партію, відповідно до цих лекал, – 300 костюмів: від 42 по 50-й розміри. Жінки масово подають нам заявки з проханням надати форму. І, власне, усі ці 300 костюмів вже зараз тестують у зоні бойових дій, – розповідає Ірина Никорак.

Форма, розроблена проєктом ArmWomenNow, багато в чому відрізняється від чоловічої. Кітель плечах вужчий, а в грудях ширший, трохи приталений, як в американській формі. 

– У штанах ми зробили вищу посадку. Вони ширші у стегнах і і талії, окрім гумок, є ще додаткові фіксатори, які регулюють ширину талії. Усі дівчата пишуть нам свої відгуки, про те, наскільки їм зручно та як форма ідеально лягає на різні типи фігур. Дівчата почуваються комфортно. А наша команда працює далі, щоб всі військовослужбовиці отримали жіночу уніформу. Зараз найменший 42 це ХС. Але маємо досить великий запит на 40-й розмір, тобто ХХС, – каже засновниця проєкту ArmWomenNow.

Жіноча білизна в українській армії

Зараз у війську дівчатам видають чоловічі набори спідньої білизни. Тож здебільшого жінкам доводиться купувати білизну власним коштом. 

– Жіночої білизни у ЗСУ поки що не існує. Є лише чоловічі футболки та труси, які на дівчатах сидять, наче шорти, – каже Марина Молошна. – Проте в Україні є організації, які опікуються комфортом саме жінок в армії. Наприклад, волонтерська організація «Землячки» надсилає військовослужбовицям жіночу білизну та термобілизну, гігієнічні засоби, плитоноски з легкими плитами та навіть жіночі берці. Потрібно просто заповнити гугл-форму, обрати, що тобі потрібно, і з тобою сконтактують. Мені вони теж надіслали посилочку, і я цьому дуже тішуся.

За словами Ірини Никорак, звичайна нижня білизна і тактична дуже відрізняються.

– Армійська дослідницька група Великої Британії, яка співпрацює з Університетом Портсмута, підтвердила, що 85% жінок-новобранок отримали проблеми зі здоров’ям, зумовлені погано підібраними топами. Жінки мають відразу, миттєво вийти і почати бігати, крокувати, йти на ніч протягом трьох-п’яти днів під час базової підготовки/чи виконання бойових завдань і просто бути фізично активними весь час. Тому тактична білизна мегаважлива для військовослужбовиць, – говорить засновниця проєкту ArmWomenNow.

 До слова, вперше в історії українським бійчиням почнуть надавати тактичну нижню білизну. Уже наступного тижня українські військовослужбовиці отримають білизну, створену командою ArmWomenNow.

– Ми працювали над розробкою цієї моделі не один місяць і сподіваємось, що процес тестування буде успішним. А найголовніше – нашим захисницям буде зручно та комфортно на виконанні бойових завдань під час військової служби в ЗСУ, – зазначає Ірина Никорак