Е

• емігра́нтка, емігра́нток, еміґра́нтка, еміґра́нток; ч. емігра́нт, еміґра́нт

та, хто залишила батьківщину і виїхала в іншу країну для постійного чи тривалого проживання. — Ви кажете, дід ваш оженився на європейській емігрантці. (Олексій Волков «Вовчий місяць», 2016). Фернандес побила торішній рекорд іще однієї жінки (до речі, емігрантки з колишнього СРСР), яка стала громадянкою США в 102 роки. (День, 1999). Котрі з них були жонаті на «своїх», тобто теж на емігрантках, тих чехи видавали цілими сім'ями. (Богдан Когут «Під чорними вітрами», 1984). Ці арешти попередив судовий процес проти одної московської емігрантки у місті Гартфорд, стейту Коннектікет. (Львівські вісті, 1942).

емігрантка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

Повернутися

А, Б, В, Г, Д, Е, З, І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ш