Ф

• фасиліта́торка, фасиліта́торок; ч. фасиліта́тор

спеціалістка, яка допомагає групі людей краще співпрацювати під час нарад чи обговорень. — Як це робити, продемонструвала фасилітаторка Зоя Зінов'єва під час міні-EdCamp у селі Рокосово на Закарпатті. (nus.org.ua, 19.04.2018). Катерина Кравчук – дослідниця, фасилітаторка, менеджерка <…>. (Британська Рада). <…> Олеся Архіпова – фасилітаторка та громадська активістка <…>. (Фіртка, 2016).

фасилітаторка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

фронтови́чка, фронтови́чок; ч. фронтови́к

та, хто перебуває або була на фронті. — … вона була фронтовичка. Так тоді їх називали. (Diana Makarova «Фронтовичка», don-katalan.livejournal, 16.07.2020). Коли фронтовичка Ксенія Степанівна говорила про мир, не могла стримати сліз (Голос України, 08.05.2019). Єлизавето Петрівно, навіщо ви так про себе? Ви ж герой! Ви – фронтовичка! У вас же «Червона зірка»! (Марина Гримич «Клавка», 2019). Адже, як згадують фронтовички, таке явище тоді було поширеним, і окремі з них, аби відгородити себе від нього, змушені були співмешкати з кимось одним. (Збруч, 23.02.2014). <…> стара фронтовичка й ортодоксальна сталіністка чи не з самого Підмосков'я <…>. (Оксана Форостина «Duty free», 2011). <…> в бічній кімнатці жили дві молоді регулювальниці — старшина Галя і сержант Маня, обидві фронтовички… (Павло Загребельний «Тисячолітній Миколай», 1991). «Аби я так дихала – правду кажу <…>» – закінчила фронтовичка свою розповідь. (Степан Пушик «Солдатка», 1973). Як наші фронтовички найбільше за свою вроду переживають, щоб не дай боже обличчя осколками не спотворило, так я понад усе зір бережу<…>. (Олесь Гончар «Прапороносці», 1948).

фронтовичка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

Повернутися

А, Б, В, Г, Д, Е, З, І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ш