С

• сапе́рка, сапе́рок; ч. сапе́р

військовослужбовиця інженерних військ. — Жінка-саперка пройшла Дебальцево і продовжує щоденно ризикувати собою <…> (chronicle.znaj.ua, 20.07.2020). «Я називатиму тебе не мама, а Настя». 33-річна саперка взяла на виховання дитину з непростою долею. (Експрес, 12.04.2020).

саперка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

• сержа́нтка, сержа́нток; ч. сержа́нт

службовиця в армії, поліції молодшого командного складу. — Сержантка Ольга не любить питань про дискримінацію жінок на службі. (UA: Перший, Суспільне Тб, 20.10.2020). Сержантка Кеті Ертц радо відповідала на всі, навіть найдурнуватіші, запитання щодо поліцейських процедур <…> (Ніл Ґейман «Американські боги», пер. Галина Герасим, Олесь Петік, «Вид. група – КМ-БУКС», 2017). Йому доводилось зустрічати сержантку на вулицях. (Террі Пратчетт «Правда», пер. Олександр Михельсон, 2010). – А пішли до Ірки! – запропонувала план порятунку рядової Кропиви сержантка Квітчучка. (Ірена Карпа «Добло і зло», 2008).

сержантка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

• сна́йперка, сна́йперок; ч. сна́йпер

1. стрільчиня, яка володіє мистецтвом влучної стрільби.  — Жінки беруть повноцінну участь у війні на сході країни <…>. Серед них є снайперки, розвідниці, танкістки, котрих реєстрували як швачок або секретарок. (Ебере Олучі Нваодух «Фемінізація бідності: порівняльне дослідження Нігерії та України»: дисертація, К., 2018). Тут вона є снайперкою, офіційно оформленою як санітарка. (Свобода, 2018). Ховатимуть снайперку у селі на Львівщині. (Галина Вдовиченко «Маріупольський процес», 2015). Та й прізвище у снайперки було не прибалтійське, а суто українське. (Високий замок, 2002).
2. спортсменка, яка займається стрільбою. — Снайперка з Рогатина стала чемпіонкою України (Україна молода, 2019). Виборола її для України дніпропетровська «снайперка» Наталія Кальниш у жіночому стандарті на 50 м з результатом 581 очко. Наталія відмінно провела фінальні постріли 99,5 <…>. (Високий замок, 2010).

снайперка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

солда́тка, солда́ток; ч. солда́т

1. рядова військовослужбовиця сухопутних військ. — В Ізраїлі маєш зброю на очах постійно. Солдати і солдатки ЦАГАЛу повсюди тягають свої автомати “Узі”. (Збруч, 2018). <…> вона вже інтуїтивно відчуває, що з цеглиночок почала складати свою антиутопію, вона обростає мундиром солдатки нової війни, і ця війна буде не лише за себе. (Остап Дроздов «№2», 2017). Як чеську колаборантку її одразу ж застрелили б, а як звичайній німецькій солдатці в неї був шанс вижити. (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, К., 2016). Повсякденне життя військових майже не розглядається в медіа, проте повсякденне життя і є реальністю солдаток АТО. («Невидимий батальйон: Участь жінок у військових діях в АТО» (соціологічне дослідження), К., 2016, c. 58). <…> в одній хаті вродлива висока солдатка пригостила його свіжими яйцями і чорним хлібом, хвалила тутешнє життя <…> (Харукі Муракамі «1Q84», пер. Іван Дзюб, 2009).
2. дружина або вдова солдата. — Рідна наша солдатко! Пише до Вас командир взводу, в якому служив Ваш чоловік, гв. мол. лейтенант Безушко Тимофій Романович. (Володимир Лис «Соло для Соломії», Харків, 2013). Господиня — солдатка. Чоловік десь воює в Червоній армії. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 2», Едмонтон, 1998). Залишилася Ганна солдаткою з двома дітьми і хворою Домашкою на широко розбудованому, але не докінченому подвір'ї. (Андрій Химко «У пазурах вампіра. I. Шляхами до прийднів», 1957). Мати була солдаткою і ходила «получать пособіє» і вже рік верталась ні з чим. (Іван Багряний «Пацан», 1928). Але він добре знав тепер, що то за суб'єкти ходили за ним завжди, як він іноді ввечері завертав до солдатки Ярини. (Володимир Винниченко «Таємність», 1912). Риндичка, стара баба. Гарасим, її свідок. Пріська, солдатка. (Марко Кропивницький «По ревізії», 1882).

солдатка у Вебсловнику жіночих назв української мови.

• спецна́зівка, спецна́зівок; ч. спецна́зівець

військовослужбовиця спецназу Національної гвардії України. — Ні не спецназівка. (kazatin.com, 28.12.2021). Від УКРОПу до місцевих рад йде спецназівка, учасниця АТО (Фіртка, 05.10.2015).

• стрільчи́ня, стрільчи́нь; ч. стріле́ць

1. та, хто вміє стріляти. — Зойка і сама була вправною стрільчинею. (Лариса Денисенко «Нова стара баба»: збірка, 2012).
2. військовослужбовиця піхотних військ. — Олена Степанів (1892–1963) – українська стрільчиня, перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцерки<…> (Радіо Свобода, 29.05.2018). До початку першої світової війни під впливом «Січів» і «Соколів», у тому числі їхніх воєнізованих товариств, перебували тисячі юнаків і немало дівчат, яких називали стрільчинями. (Наука і суспільство, 1990, №3). 
   // січова́ стрільчи́ня – членкиня добровольчого батальйону Українських січових стрільців. — Також в українському війську служили колишні Січові Стрільчині – О. Степанівна і О. Підвисоцька <…> (Наталія Шумінська «Становлення Галицької армії <…> (листопад 1918 – листопад 1919 рр.)»: дисертація, 2016).
3. спортсменка, яка займається стрільбою. — Нагадаємо, що у 2002–му та 2011 роках Костевич визнавали найкращою стрільчинею світу. (Україна молода, 2013). <…> чотири роки тому першу ліцензію серед усіх видів спорту здобула стрільчиня Олена Костевич. (Високий замок, 2008).

стрільчиня у Вебсловнику жіночих назв української мови.

Повернутися

А, Б, В, Г, Д, Е, З, І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ш