Вулиці 8 березня: дерадянізувати чи залишити
Поки в Україні триває процес дерусифікації та дерадянізації, точаться й сварки про те, чи всі назви, що їх дали за часів совка варто змінювати. Зокрема, подекуди виникає дискусія щодо вулиць, названих на честь 8 березня. Так, наприклад, в одній із громад на Тернопільщині спершу вирішили залишити стару назву. Згодом, щоправда, передумали. Після розголосу. Залишити назву 8 березня для вулиці пропонують і в Ужгороді, мовляв, «свято це міжнародне, не було вигадане в Росії і стосується Дня захисту прав жінок».
Чи підпадає 8 березня під процес дерадянізації і чи буде перейменування таких вулиць кроком проти боротьби за права жінок, розбираємося з поширеними тезами.
«8 березня – це радянське свято»
8 березня – це Міжнародний день боротьби за права жінок та мир. Однак для українців цей день став державним святом та вихідним справді саме за часів срср – у 1965 році (до того цей день був робочим). Тоді ж офіційно додалося ще одне державне свято – так званий День перемоги 9 травня. І ці дві дати йшли пліч-о-пліч за своєю ідеологією.
У совку саме активно вирощували міти, що героїзували червону армію та роль «радянських людей» у перемозі над нацистською Німеччиною у так званій великій вітчизняній війні. 8-го березня же відтоді вшановували «видатні заслуги радянських жінок у комуністичному будівництві, у захисті Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни, їхнього героїзму та самовідданості на фронті та в тилу, а також відзначаючи великий внесок жінок у зміцнення дружби між народами та боротьбу за мир». Тому приписувати саму дату срср не варто. Але наратив щодо 8 березня у совку справді був свій.
«8 березня – свято краси, весни та жіночності, це не про політику»
8 березня – це якраз про політику рівноправ’я, а традиція про «красу, весну та мімози» – це породження срср. І так, спершу в совку справді могло здатися, що йдеться про фемінізм та боротьбу за права жінок. Чого варті лише плакати з гаслами «жінко-робітнице, кооперація звільняє тебе з-під влади кухні та горщика з печі!» Науково-технічний прогрес звільняв від ручної праці мільйони людей. А заводи, колгоспи і планові п’ятирічки рук все ж потребували. Дітей вже можна було віддати до яслів та дитсадка. А жінки годилися на всі роботи.
Водночас 8 березня помалу почав переходити в інший формат – влаштовували сімейні вечори на виробництвах, жінки знімали робочий одяг та вдягали святкові сукні, готували святкові частування. Ну, бо не чоловіки ж це мали робити. Розподіл «домашніх» обов’язків залишався попереднім.
Під час Другої світової жінки також виконували всю роботу, яку потрібно було, поки чоловіки воювали. А от після «перемоги» їм нагадали про те, що їхня репродуктивна функція країні теж важлива. Мільйони загиблих серед цивільного населення та й серед військових потрібно було компенсувати. І 8 березня остаточно перетворився на свято «жіночності та берегинь домашнього вогнища».
«Українці до нього звикли, тому варто залишити»
У 2021 році 29% опитаних українців вже не збиралися нічого в цей день святкувати. У західних областях цей відсоток був ще вищим – 40% опитаних не вважали цей день святом.
Торік у Мінкульті заговорили, що з нагоди 8 березня не варто давати додатковий вихідний у будні, якщо дата припадає на суботу-неділю. Та ж пропозиція стосувалася 1 травня – Міжнародного дня праці.
Насправді дерадянізувати контекст 8 березня в Україні варто було вже давно. І останніми роками цим активно займаються активістки та активісти. Ще одна відмінність між совєцьким 8 березня і сучасним та тим, яким воно було до жовтневої революції, що в першому випадку йшлося саме про свято та вихідний день, а в іншому – про привернення уваги до проблем, з якими зіштовхуються жінки внаслідок дискримінації та упереджень.
І просто наявність у наших містах вулиць, що мають таку назву, навряд чи допоможе в цій боротьбі. Бо де тоді вулиці, наприклад, 3 грудня та 1 червня – Міжнародних днів людей з інвалідністю та захисту дітей? І чи це взагалі є ефективним у досягненні мети?
Зрештою, якщо в Україні помалу забувають про культ 9 травня, натомість вшановуючи пам’ять полеглих у День примирення 8 травня, навряд чи варто чіплятися за радянізовану ідеологію 8 березня. Цей день точно вартий геть інших заходів і про його суть варто пам’ятати точно не раз на рік.
Авторка: Ірина Небесна
