ПІДТРИМАТИ НАС
Допомога
ЗСУ

Як «порадники» перекладають відповідальність на жінок за сексуальне насильство під час війни

Попри те, що постраждалими від сексуального насильства можуть бути і чоловіки, в мережу час від часу потрапляють химерні «поради» саме для жінок – як уберегтися. Якби вони справді працювали – було б чудово. Але чи не єдина їхня мета – перекласти відповідальність за пережите на постраждалу, мовляв, а дотримувалася би цих порад, такого би не трапилося
СПЕЦПРОЄКТИ
СПЕЦПРОЄКТИ

Днями спецпредставниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен офіційно повідомила, що вони зафіксували вже понад 150 звинувачень у сексуальному насильстві, «скоєному проти жінок, дітей і чоловіків російськими військовими. Це зґвалтування під дулами автоматів у присутності членів родини як наслідок атаки російських військ на України».
 
Попри те, що постраждалими від сексуального насильства можуть бути і чоловіки, в мережу час від часу потрапляють химерні «поради» саме для жінок – як уберегтися. Якби вони справді працювали – було б чудово. Але чи не єдина їхня мета – перекласти відповідальність за пережите на постраждалу, мовляв, а дотримувалася би цих порад, такого би не трапилося. 

«Не виглядати жіночно та привабливо»

Зґвалтування – це не про уподобання та секс, це насильство, а в умовах війни – ще й воєнний злочин. Про це щоразу наголошує адвокатка, правозахисниця, письменниця та співзасновниця асоціації юристок «ЮрФем» Лариса Денисенко
«Насильство під час війни – це історія подвійної владності, ти ґвалтуєш або вдаєшся до інших сексуальних дій, таким способом демонструєш владу й позбавляєш людину суб’єктності, водночас позбавляєш суб’єктності громаду й території». 
Коріння цієї владности, агресії й безкарности, на думку адвокатки, ґрунтується на домашньому насильстві та його тотальній безкарности в росії. 
 
Про те, що окремі «поради» перекладають відповідальність із агресорів на постраждалих, у своєму фейсбук-дописі нагадала редакторка Громадського радіо та експертка з чутливих тем Тетяна Трощинська. Заразом вона спростувала і поради про те, що варто носити з собою ніж та знати прийоми самооборони. Знати їх, звісно, корисно, однак якщо таких умінь немає або й є, але.... – то це не автоматично «сама винна».
«Я вже не знаю, як пояснювати, що зґвалтування, та ще й під час війни, – це не про довгі ноги чи волосся, чи вік, молодий чи старий. Зґвалтування – це злочин і звірство, це не переговори і не ігри. Усі ці спроби пояснити, що когось зґвалтували, бо не було ножа під рукою, або хтось не знав прийомів, "які допоможуть", – це перекладання провини на потерпілу людину. Зґвалтування – це така ситуація, що йдеться просто про вижити або ні».

«Ходіть по-пацанячому, матюкайтеся»

Ця ідея – як продовження попередньої. Однак ні поведінка, ні слова, ні зовнішність не грають ролі. Якщо до будинку ввалюються окупанти, які вбивають беззбройного чоловіка, а над жінкою глумляться, поки неподалік плаче їхня дитина, то їм точно байдуже і до її зовнішності, і до поведінки чи слів. Злочинці часто впевнені в своїй безкарності, тим паче коли керуються принципом «війна все спише». Однак конкретно цей випадок уже розглядають у суді.

«Скажіть, що у вас ВІЛ/СНІД, або вдайте, наче у вас психічні порушення»

Ця думка є не те що хибною, а й небезпечною – бо може вартувати життя. Про це у публічному обговоренні таких «порад» висловилися медійниці. Зокрема, редакторка Громадського радіо та гендерна експертка Анастасія Багаліка наголосила в обговоренні, що люди досі живуть у полоні ілюзій щодо природи сексуального насильства.
 
«У людей чомусь дуже розповсюджене стереотипне уявлення, що постраждала має викликати сексуальне бажання у ґвалтівника. Слину пусти, викличи огиду і переб'єш йому стояк. Це така ілюзія, яка десятиліттями укріплювалася матеріалами, які звинувачували жінку, міряли довжину спідниці і травили жартики про те, що їй раптом "було приємно". Суспільна свідомість не хоче бачити простий факт, що зґвалтування – це не про секс, а про встановлення влади. Ґвалтівник прийшов не сексом займатися, а зробити боляче і кайфонути від страждань».

То чи є поради, як вберегтися від зґвалтування?

Зазвичай експерти радять, як поводитися опісля: гінекологи, правоохоронці, психологи мають розроблені протоколи, що може зробити людина, яка пережила зґвалтування.
 
Однак якщо говорити про хоч якісь превентивні заходи, то правозахисники радять не наражати себе на небезпеку та виїжджати з тимчасово окупованих регіонів або де відбуваються бойові дії. Якщо ж такої змоги немає, в організації «Розірви коло», де займаються протидією насильству, радять дві важливі речі:
 
✔️ в укритті [жінкам] триматися поряд з іншими жінками та загалом піклуватися одна про одну. «Це убезпечить вас від можливих сексуальних домагань та інших надзвичайних ситуацій»;
✔️ мінімізувати спілкування з незнайомцями, особливо в темний час доби. 
 
Тобто, акцент роблять на обставинах, що можуть бути потенційно небезпечними. Але аж ніяк не на зовнішності постраждалої і не на її «жіночності»
 
🦉Цей допис створено в рамках проєкту #ПоТойБікГендеру. Ви можете запропонувати нам свою тему про гендерні стереотипи, упередження, фейки та міти. Пишіть у приватні повідомлення. Ми завжди поруч. 
 
Авторка: Ірина Небесна
НАД ПРОЄКТОМ ПРАЦЮВАЛИ
Сергій Одаренко
Сергій Одаренко
редактор По той бік новин
Ірина Небесна
Ірина Небесна
фактчекерка По той бік гендеру
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ
01 / 01