ПІДТРИМАТИ НАС
Допомога
ЗСУ

Як «порадники» перекладають відповідальність на жінок за сексуальне насильство під час війни

Попри те, що постраждалими від сексуального насильства можуть бути і чоловіки, в мережу час від часу потрапляють химерні «поради» саме для жінок – як уберегтися. Якби вони справді працювали – було б чудово. Але чи не єдина їхня мета – перекласти відповідальність за пережите на постраждалу, мовляв, а дотримувалася би цих порад, такого би не трапилося
СПЕЦПРОЄКТИ
СПЕЦПРОЄКТИ

Днями спецпредставниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен офіційно повідомила, що вони зафіксували вже понад 150 звинувачень у сексуальному насильстві, «скоєному проти жінок, дітей і чоловіків російськими військовими. Це зґвалтування під дулами автоматів у присутності членів родини як наслідок атаки російських військ на України».
 
Попри те, що постраждалими від сексуального насильства можуть бути і чоловіки, в мережу час від часу потрапляють химерні «поради» саме для жінок – як уберегтися. Якби вони справді працювали – було б чудово. Але чи не єдина їхня мета – перекласти відповідальність за пережите на постраждалу, мовляв, а дотримувалася би цих порад, такого би не трапилося. 

«Не виглядати жіночно та привабливо»

Зґвалтування – це не про уподобання та секс, це насильство, а в умовах війни – ще й воєнний злочин. Про це щоразу наголошує адвокатка, правозахисниця, письменниця та співзасновниця асоціації юристок «ЮрФем» Лариса Денисенко
«Насильство під час війни – це історія подвійної владності, ти ґвалтуєш або вдаєшся до інших сексуальних дій, таким способом демонструєш владу й позбавляєш людину суб’єктності, водночас позбавляєш суб’єктності громаду й території». 
Коріння цієї владности, агресії й безкарности, на думку адвокатки, ґрунтується на домашньому насильстві та його тотальній безкарности в росії. 
 
Про те, що окремі «поради» перекладають відповідальність із агресорів на постраждалих, у своєму фейсбук-дописі нагадала редакторка Громадського радіо та експертка з чутливих тем Тетяна Трощинська. Заразом вона спростувала і поради про те, що варто носити з собою ніж та знати прийоми самооборони. Знати їх, звісно, корисно, однак якщо таких умінь немає або й є, але.... – то це не автоматично «сама винна».
«Я вже не знаю, як пояснювати, що зґвалтування, та ще й під час війни, – це не про довгі ноги чи волосся, чи вік, молодий чи старий. Зґвалтування – це злочин і звірство, це не переговори і не ігри. Усі ці спроби пояснити, що когось зґвалтували, бо не було ножа під рукою, або хтось не знав прийомів, "які допоможуть", – це перекладання провини на потерпілу людину. Зґвалтування – це така ситуація, що йдеться просто про вижити або ні».

«Ходіть по-пацанячому, матюкайтеся»

Ця ідея – як продовження попередньої. Однак ні поведінка, ні слова, ні зовнішність не грають ролі. Якщо до будинку ввалюються окупанти, які вбивають беззбройного чоловіка, а над жінкою глумляться, поки неподалік плаче їхня дитина, то їм точно байдуже і до її зовнішності, і до поведінки чи слів. Злочинці часто впевнені в своїй безкарності, тим паче коли керуються принципом «війна все спише». Однак конкретно цей випадок уже розглядають у суді.

«Скажіть, що у вас ВІЛ/СНІД, або вдайте, наче у вас психічні порушення»

Ця думка є не те що хибною, а й небезпечною – бо може вартувати життя. Про це у публічному обговоренні таких «порад» висловилися медійниці. Зокрема, редакторка Громадського радіо та гендерна експертка Анастасія Багаліка наголосила в обговоренні, що люди досі живуть у полоні ілюзій щодо природи сексуального насильства.
 
«У людей чомусь дуже розповсюджене стереотипне уявлення, що постраждала має викликати сексуальне бажання у ґвалтівника. Слину пусти, викличи огиду і переб'єш йому стояк. Це така ілюзія, яка десятиліттями укріплювалася матеріалами, які звинувачували жінку, міряли довжину спідниці і травили жартики про те, що їй раптом "було приємно". Суспільна свідомість не хоче бачити простий факт, що зґвалтування – це не про секс, а про встановлення влади. Ґвалтівник прийшов не сексом займатися, а зробити боляче і кайфонути від страждань».

То чи є поради, як вберегтися від зґвалтування?

Зазвичай експерти радять, як поводитися опісля: гінекологи, правоохоронці, психологи мають розроблені протоколи, що може зробити людина, яка пережила зґвалтування.
 
Однак якщо говорити про хоч якісь превентивні заходи, то правозахисники радять не наражати себе на небезпеку та виїжджати з тимчасово окупованих регіонів або де відбуваються бойові дії. Якщо ж такої змоги немає, в організації «Розірви коло», де займаються протидією насильству, радять дві важливі речі:
 
✔️ в укритті [жінкам] триматися поряд з іншими жінками та загалом піклуватися одна про одну. «Це убезпечить вас від можливих сексуальних домагань та інших надзвичайних ситуацій»;
✔️ мінімізувати спілкування з незнайомцями, особливо в темний час доби. 
 
Тобто, акцент роблять на обставинах, що можуть бути потенційно небезпечними. Але аж ніяк не на зовнішності постраждалої і не на її «жіночності»
 
🦉Цей допис створено в рамках проєкту #ПоТойБікГендеру. Ви можете запропонувати нам свою тему про гендерні стереотипи, упередження, фейки та міти. Пишіть у приватні повідомлення. Ми завжди поруч. 
 
Авторка: Ірина Небесна
НАД ПРОЄКТОМ ПРАЦЮВАЛИ
Сергій Одаренко, редактор По той бік новин
Сергій Одаренко, редактор По той бік новин
Ірина Небесна, фактчекерка По той бік гендеру
Ірина Небесна, фактчекерка По той бік гендеру
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ
01 / 01