Як проросійська пропаганда формує стереотип про українських біженок, які «розбивають сім’ї у Європі»

«Бунт серед румунок»

«Місцеві жінки збунтувалися проти українських біженок, бо почастішали випадки зрад з боку чоловіків». Далі кілька огидних речень, які навіть не хочеться цитувати. 

Примітно, що фото зі «зверненням до українок» з’явилося на проросійському DonbassToday, а вже звідти його і сам текст скопіювали ще кілька російських сміттярок. Звідти ж це все добро примандрувало і в соцмережі. Наприклад, кілька таких дописів є і у фб. Однак, про яке саме місто хоча би йде мова, ніде не вказано. Зрештою, незрозуміло, нащо для українських біженок, які навряд чи знають румунську, писати нею текст. 

Не знаємо чи варто загалом у цій (чи будь-якій схожій) історії згадувати про те, що чоловіки теж суб’єкти у стосунках, однак стереотип про те, що саме жінки крадуть чоловіка з сім’ї чи відбивають їх звідти – чомусь аж надто живучий.

«Загроза для польського фемінізму» 

Одне з російських видань опублікувало переклад допису польської (як каже пошук в гуглі – політологині) Сильвії Горліцької, де вона аналізує ситуацію з біженками з України. Російська пропаганда зробила в заголовку наголос саме на тому, що «Українки почали відбивати чоловіків у польок». 

У статті авторка розповідає, що велика кількість українок, які рятувалися від війни, змінює співвідношення чоловіків та жінок у Польщі. А потім веде до думки, що поляки обиратимуть українок, бо їх, «незалежно від того, як є насправді, асоціюють із “традиційними” та консервативними поглядами на стосунки та підходом до ґендерних ролей». 

Сильвія Горліцька також наводить власні спостереження, хоча й уточнює, що вони суб’єктивні: начебто, після Євромайдану, коли збільшилася еміграція українок до Польщі, «серед поляків почастішали розлучення, щоб вступати в стосунки з українками. Наслідки цих рішень справді є суб’єктивною справою, іноді вони були хорошими, а іноді поганими, однак виникає природне запитання до польських жінок, які беруть участь у рухах, які відкрито дискримінують чоловіків у нашій країні, чи не бояться вони, що стануть вічно самотніми?». 

Тут, щоправда, незрозуміло, чому феміністичні рухи, на думку авторки, дискримінують чоловіків, однак цієї своєї тези вона не пояснює. То чи про фемінізм вона справді говорить? Та й чи у жінках дійсно справа, якщо далі йдеться про таке: 

«З точки зору поляка, який втомився постійно йти на компроміси і перебуває на «тонкому льоду», буде набагато привабливіше залишити вимогливу польку на користь українки, яка дбає про дім і приємну атмосферу у стосунках. Можна навіть спробувати висунути гіпотезу, що приїзд і перебування жінок-мігранток із України в Польщі може сприяти призупиненню чи навіть згортанню «неомодерністських» процесів у нашій країні. Одне слово: українки поховають фемінізм у Польщі», – пише Горліцька. 

Що ж, мусимо визнати, що жінки – різні. Українські жінки – теж. Комусь справді імпонують «традиційні» суспільні ролі, а комусь – ні. Тому, на противагу узагальненням про те, якими поступливими начебто є українки, які в рідній країні волонтерять, воюють, продовжують працювати попри обстріли та повітряні тривоги, а за кордоном облаштовують побут і стають для своїх дітей вимушено і за маму, і за тата, вчать мови, влаштовуються на роботу, дивно читати такі висновки про наших жінок. Але не дивно, що ці тези чудово лягають на російську пропаганду проти українських біженок. 

«Розбила сім’ю, яка її прийняла»

Це, мабуть, «улюблений» сюжет. І тут навіть не треба шукати, які російські видання про це написали. Бо мало хто не згадав про цю історію. Однак найбільш прикро, що й українські ЗМІ не обійшли її стороною у травні. Тим самим допомогли на живому прикладі підтвердити той стереотип про «просто шукають собі чоловіка». 

Вдруге про цей сюжет згадали минулого тижня, коли стосунки КОНКРЕТНОЇ українки із британцем закінчились. Через одиничний випадок всі, хто хотіли, створили новий стереотип про жінок, які «просто їдуть розбивати чужі сім’ї». Бо саме такий наратив звучить що в заголовках, що в коментарях українців про те, що «вона псує добре ім’я всіх українок». Насправді ж ні. Бо кожна людина відповідає лише за свої вчинки

Авторка: Ірина Небесна