Фейкові новини – друга війна біженців

*На фото справа: відео, зняте Жан-Едом Ґанною (в кадрі на передньому плані), ультраправим активістом, який називає афганців "кузенами талібів".

Авторки: Марі Боетон та Маріан Меньє (Франція)

Менторка: Енн Пуаре

Вони втекли з Ґази, Кабула, Києва чи Тегерана, щоби знайти мир у Франції. Проте тут вони стають мішенню змонтованих відео та псевдорепортажів. Нові атаки невидимих агресорів.

Сеґре-ан-Анжу, гамір 4 листопада 2025 року вже стихає. Алам, Госейн, Камаль, Сафі й Ібрагім (1) сідають просто на землю, колом, за кілька кроків від входу до супермаркету Leclerc. Афганські біженці звикли збиратися тут наприкінці дня, після покупок, аби приготувати легкий підвечірок. Вони жартують на пушту, сьорбаючи Red Bull. Четверо з них невдовзі заступають на зміну. Працюють уночі (з 19:00 до 4:00 ранку) на місцевому харчовому підприємстві: обслуговують обладнання. Оплата скромна, темп напружений, але вони не нарікають. Вони — вцілілі з пітьми. В Афганістані ці тридцятирічні жили під постійною загрозою талібів, чия жорстокість не вщухала впродовж останніх 20 років, хай навіть владу вони захопили знову лише в серпні 2021-го. Аби вижити, мусили втікати. Алам, із чорним як смола волоссям і пронизливим поглядом, обрав емігрувати до Франції "заради свободи та братерства!" Госейн, усміхнений попри виразні темні кола під очима, перетнув Іран, Туреччину та Європу, переховуючись у контейнерах. "Тут дуже добре. Дуже-дуже добре!" — каже він ламаною французькою та підносить великий палець угору. Після тернистих шляхів вигнання — лагідність Анжу.

Миттєве поширення в соціальних мережах

Та саме 4 листопада 2025 року їхнє життя різко змінилося. Жан-Ед Ґанна, молодий ультраправий активіст із муніципальної ради Сеґре, таємно знімає їх перед супермаркетом, звинувачуючи в тому, що вони "тиняються", "нічого не роблять" і бувають тут "щовечора". Він викладає відео в TikTok із заголовком: "Набридло жити з кузенами талібів навіть у найвіддаленіших куточках країни…". Ролик тривалістю 22 секунди миттєво поширюють у колах ультраправих і навіть поза ними. Алам дізнається про нього від колеги, який натрапив на відео, гортаючи стрічку соцмереж. "Ми тоді дуже злякалися. Дуже-дуже", — каже він із широко розплющеними очима. Постати утриманцем, ще й ісламістом, — гіршого він уявити не міг. 

"Для них це була паніка. Спершу, зрозуміло, вони перестали спати через це", — розповідає Бертран Евен, волонтер, який викладав французьку мову Аламові та його товаришам після їхнього прибуття до Франції.

Саме до нього молоді афганці мимоволі звернулися, коли побачили відео. У наступні дні Госейн вирішив більше не виходити разом із дружиною та їхньою півторарічною дитиною, щоби не наражати їх на небезпеку. А що як місцеві мешканці накинуться на його родину? Його представляють як "паразита" і водночас "Аллахового фанатика"… До страху додалася образа: їх ототожнили з талібами. Для Камаля — він також є на відео — удар був іще болючішим, адже чоловік утратив близьких: їх стратили нові володарі Кабула.

Через чотири місяці тривога не зникла. Алам, Госейн та інші тепер із острахом очікують суду над ультраправим активістом в Анже. Жан-Ед Ґанна має постати перед ним 6 травня на прокуророву вимогу за "підбурювання до ненависті". Обвинувачений, з яким нам вдалося зв’язатися, визнає, що використав вислів "нічого не робити", описуючи невелику групу афганців як тих, що "годинами сидять на асфальті". Він також наполягає на тому, що вважає їх "кузенами талібів", посилаючись на нібито дослідження щодо шлюбів між родичами в Афганістані. "Ліга прав людини" долучилася до справи як цивільна позивачка. Якщо не станеться несподіванок, самі афганці ймовірно не виступатимуть у суді. Страх нікуди не зник.

"Як вони можуть спокійно з’явитися там? Сама лише їхня присутність біля супермаркету спричинила цю огидну расистську образу з національним і міжнародним резонансом", – зітхає їхній адвокат, метр Жан Барі.

Мимовільні герої поганого сценарію

Відео досі можна знайти онлайн. Ультраправого активіста зобов’язали видалити його з TikTok, але перед тим, як виконати це, він закликав підписників поширювати ролик далі: "Описувати реальність заборонено! Оскільки правда заважає, прошу вас максимально її просувати". Вірусний ефект спрацював на повну, ще більше загостривши вразливість афганців. Відео переглянули понад два мільйони разів, і воно навіть перетнуло кордони. Його побачили… аж у їхній країні. "Моя родина його бачила. Вони не розуміють. Питають, що я зробив поганого", — бідкається Госейн. Те саме з Аламом. Досі для рідних вони були прикладом успіху, а тепер мають вигляд хуліганів. І після пережитого пекла стикаються з новою формою небезпеки на землі, яку уявляли спокійною. Її причина — фейкові новини.

"Стати якомога непомітнішими"

У цифровому форматі вірусні, іноді складно сконструйовані фейкові новини використовують біженців як дієвий інструмент для викриття нібито надмірів імміграції. Самі ж біженці не можуть захиститися. Вони не знають права та ще менше орієнтуються в механізмах адміністративної системи. Навіть гірше — побоюючись депортації, не наважуються привертати до себе увагу, перебуваючи в украй нестабільному становищі. Їхня доля — мовчки терпіти, наодинці або разом із близькими. Це також спосіб самозахисту.

"Після пережитого насильства багато біженців прагнуть стати якомога непомітнішими, не турбувати, щоб уникнути проблем із владою", — пояснює клінічна психологиня центру Primo Levi Люсія Блей. Така реакція зумовлена також і глибоким страхом — коли тебе вважають винним, коли тобі не вірять.

"Цей страх деякі з них уже переживали, коли подавали заяву на отримання притулку і мали доводити те, що пережили у своїй країні, — додає Люсія Блей. — У частини з них це лише посилює травму".

2024-го фейкові новини знову продемонстрували тенденцію бити по найуразливіших — цього разу на шкоду близько 190 вигнанцям зі сходу Демократичної Республіки Конґо, Сомалі, Бурунді та Руанди. Увечері 26 лютого того року асоціація Emmaüs Solidarité селить цих біженців, які отримали притулок на Майотті, у студентському гуртожитку, який надала держава. Він розташований у парку замку Ґриньйон, що в департаменті Івелін. Тривалий час там містилася школа AgroParisTech. Того ж дня голова партії "Національне об’єднання" Жордан Барделла іронізує в соцмережах: "Нелегально потрапте на Майотту — і вас перевезуть до метрополії та поселять у замку XVII століття!" Його підписники миттєво поширюють допис. Наступного дня інша представниця ультраправих, Маріон Марешаль Ле Пен, реагує на платформі X і заявляє про присутність "майже 300 африканських мігрантів, щойно прибулих із Майотти" у "перлині нашої спадщини та історії". "Наші замки сьогодні перетворюють на табори для мігрантів", — обурюється вона. Цифра перебільшена, термін "мігранти" підмінює термін "біженці" — статус, наданий у межах юридичної процедури, шкільні кімнати плутають із самим замком. Але це, уже не вперше, не має значення: фейкові новини, які Маріон Марешаль Ле Пен повторить наступного дня на своєму YouTube-каналі, ширяться мережею. І вже 3 березня ультраправі активісти з’являються у Ґриньйоні, запускають димові шашки та вигукують расистські гасла в маєтковому парку. "Біженці боялися, що активісти на них нападуть", — згадує Лотфі Ванезар, керівник Emmaüs Solidarité. І хоча їхнє перебування мало тривати кілька місяців, держава скорочує його, щоби запобігти новим інцидентам. Людей переселяють у регіон.

Негайна евакуація або повторна травматизація вигнання

Таке ж рішення ухвалять інституції півтора року потому в Шарантон-ле-Пон. Наприкінці минулого літа розходиться поголос, ніби мешканців Ґази розмістили безпосередньо в будівлі мерії цього невеликого міста в департаменті Валь-де-Марн. Це буцімто привілейоване ставлення 12 вересня в інформаційному рядку засуджує CNews. "У Шарантоні містяни не хочуть приймати біженців із Ґази, поселених у мерії", — стверджує цей телеканал, який не відповів на наші запити. Соцмережі вибухають. Мер спростовує інформацію, називаючи її "політичною маніпуляцією": палестинців у мерії ніколи не селили.

Реальність інша: Міністерство закордонних справ організувало медичну евакуацію п’яти мешканців Ґази — двох дорослих і трьох дітей. Асоціація France Horizon, яка забезпечувала їхній супровід у Франції, знайшла їм житло в Шарантоні, поруч із двома великими дитячими лікарнями східної частини Парижа. Жодних містян, обурених їхньою присутністю не виявили; протест насправді походив від певної "Асоціації торговців і мешканців Валь-де-Марна". "Ми ніколи раніше не чули про цю структуру", — запевняє джерело в мерії. І після того — теж. Усе вказує на те, що її створили навмисно для цього інциденту… Утім інституції вирішують якнайшвидше евакуювати вигнанців, аби захистити їх і владнати конфлікт. "За 48 годин вони вже покинули місто", — додає джерело в мерії. Пункт призначення тримають у таємниці, щоби гарантувати їхню безпеку й уникнути нової конфронтації. Для них — це повторення вже пережитого сценарію та можливої тривоги.

"У разі поспішної евакуації країна, яка надає їм притулок, вже не видається безпечним прихистком, яким вона повинна була бути. Термінове переселення інколи знову активує травму вигнання — втечі з батьківщини, яка часом відбувалася за лічені години", — пояснює Люсія Блей.

Інструмент пропаганди

Також фейкові новини можуть завдати біженцям таких принижень, яких вони ніколи не могли б уявити. Фаїза Наджар, яка прибула з Ґази до Канади 2024 року, пережила це на власному досвіді. У липні 2025-го на торонтівському летовищі вона зустрічала своїх чотирьох дітей і сімох онуків, які досі залишалися в анклаві. Невдовзі світлини та відео їхньої зустрічі з понад 300 000 переглядами розійшлися соцмережами з коментарями щодо її огрядної зовнішності, яку використовують для заперечення масового недоїдання в анклаві. "Для мене як для матері це було просто нищівним", — зізналася вона AFP.

Маніпуляція зовнішністю, через яку постраждала стала Фаїза Наджар, — не поодинокий випадок. Інших вихідців із Ґази також висміювали в соцмережах, залишаючи коментарі на кшталт: "Гладкі, як поросята, ці палестинці" або "Які гарні пухкенькі немовлята". "Голод у Ґазі?"… У війні зображень між Ізраїлем і ХАМАСом така фейкова новина стає методом. Контекст того періоду дає змогу краще зрозуміти: минулого липня зростає обурення, адже мешканцям Ґази загрожує голод, а водночас вантажі з гуманітарною допомогою від міжнародних організацій стоять на вʼїзді до анклаву. Критикований Ізраїль заперечує будь-яке блокування, як і сам факт голоду, попри те, що ООН підтвердила його 22 серпня. Атаки на зовнішність Фаїзи Наджар мають на меті зміцнити ці заперечення — і роблять це вкрай ефективно.

"Дієва фейкова новина зазвичай спирається на певний набір уже наявних упереджень, — пояснює фахівець Арно Мерсьє (2), який викладає інформаційні науки в Університеті Пантеон-Ассас. — Вона розповідає про те, що вже існує, не вигадуючи нічого, що не мало би культурного підґрунтя". У цьому випадку — це підозра щодо біженців, стосовно яких існують численні стереотипи, які посилилися на тлі конфлікту між Ізраїлем і ХАМАСом.

Інша мешканка Ґази, яку також висміювали в соцмережах через її надмірну вагу, останньої миті відмовилася від публікації свого свідчення після тривалої розмови з нами. Імовірно через страх знову запустити цей механізм.

"Тікаючи зі своєї країни, деякі біженці інколи відчувають втрату контролю над власною долею, — додає Люсія Блей. — Фейкові новини можуть це відчуття відновити, адже через них людина стає об’єктом чужого дискурсу. Саме "інший" контролює наратив. Вигнанець же позбавлений голосу – і змоги розповісти власну історію".

Підірвати довіру до інформації

Оригінальну публікацію можна прочитати на сайті La Croix.