"Війни, на відміну від футбольних матчів, не добігають кінця за свистком". Презентуємо посібник за результатами проєкту із переднім словом Еда Вуліямі

А також у посібнику виклали весь наш шлях — від ідеї проєкту до власне його втілення. Не оминули підводні камені, намагалися бути максимально чесними щодо того, що можуть очікувати схожі ініціативи і з якими труднощами доведеться зіткнутися.

Неправдиві наративи ширяться швидше за підтверджену інформацію. Вони вкорінюються в суспільному дискурсі, поляризують спільноти та підважують можливість спільної правди. Ба більше — призводять до відчутних наслідків: людей стигматизують, жертвам відмовляють у визнанні, злочини оскаржують або стирають, а сама колективна пам’ять стає майданчиком для протистояння.

У повоєнних контекстах ця динаміка набирає навіть критичніших обертів. Дезінформація не просто супроводжує насильство, а й доповнює його. Переінакшуючи минуле, заперечуючи звірства чи маніпулюючи ідентичностями, вона перешкоджає правосуддю та зводить нанівець крихкі спроби порозумітися.

Перед журналістикою за таких обставин постає фундаментальний виклик: як донести правду, коли самі факти ставлять під сумнів або маніпулюють ними? Як медійницям і медійникам достукатися до авдиторій у середовищах, де панує недовіра, а брехня часто переконливіша за докази?

Проєкт «Війна та брехня» виник із цих запитань.

Замість розглядати дезінформацію лише як комунікаційну проблему, «Війна та брехня» вбачає її соціально-гуманітарним явищем із глибокими та тривалими наслідками для людей і спільнот. Тож проєкт досліджує альтернативні журналістські підходи, спроможні зробити ці наслідки видимими та зрозумілими.

За своєю суттю «Війна та брехня» є водночас експериментом із транскордонної журналістики та пропозицією реагувати на інформаційний безлад уособлено й оповідально.